Цікавий допис оприлюднила Оксана Денисова.
“Ми завжди говоримо, що важко уявити Київ без творів Владислава Городецького, і це правда. Але всі скульптури на всіх спорудах Городецького робив скульптор Еліо Саля. А хіба можна, наприклад, уявити Будинок із химерами без скульптур? Значить, і без Еліо Саля Київ був би зовсім іншим!” – впервнена киянка.
Еліо Сала, так спочатку звучало прізвище цього італійця з наголосом на перший склад, народився в Мілані в дворянській родині в 1864 році, у нього було три брати – Паоло, Еудженіо та Енеа. Цікаво, що сам Еліо Саля став скульптором, два його брати стали художниками, а ось молодший Енеа-вчителем фектування. Попрацювавши скульптором у Мілані, Еліо Сала разом із трьома братами переїхав до Петербурга. Там він два роки прикрашав великокнязівський палац на набережній Мийки, а потім дізнався, що у Києві будують Міський музей старожитностей (Національний художній музей) та оголосили конкурс на пошук архітектора. Еліо Сала виграв цей конкурс і разом із братами приїхав до Києва.
Тут вони поміняли прізвище на Саля, мабуть, щоб не асоціювалася з «салом». І зробивши всі скульптури на Музеї старовин, у тому числі й наших улюблених левів, Еліо Саля познайомився та потоваришував із Владиславом Городецьким. І все життя з ним співпрацював – він робив скульптури і на Будинку з химерами, і на Миколаївському костелі, та оформляв Караїмську кенасу. Причому саме Еліо Саля вперше почав використовувати виливки не з алебастру, який був дуже крихким, а з цементу, потім усі скульптори використали саме цей метод.
“Але співпрацював Еліо Саля не лише з Городецьким, він оздоблював інтер’єри головного корпусу КПІ, його скульптури ми бачимо на будівлі Оперного театру. Але головне – це, звісно, красень Національний банк, який будував архітектор Олександр Кобелєв. Уявити банк без грифонів, кручених колонок та знаків Меркурія на фасаді просто неможливо. І на банку зберігся один із двох автографів Еліо Саля, другий автограф зберігся на скульптурі «Бій орла з пантерою» біля Будинку з химерами”, – зауважує Оксана Денисова.
У Києві Еліо Саля мав власну художню майстерню, жив він деякий час на вулиці Єлизаветинській (нині Пилипа Орлика) № 8, пізніше в будинку № 17 по вулиці Володимирській. З початком Першої світової війни 1914 року Еліо Саля назавжди виїхав з Києва до Мілана, де й помер 1920 року.
За словами киянки, не збереглося, на жаль, жодного портрета скульптора, ми не можемо уявити, як він виглядав. Але збереглися його скульптури і без них уявити Київ справді неможливо.