Тварина поводиться спокійно, на людей не кидається. Має пухнастий хвіст – що теж є позитивом, бо у скажених лисів хвости зазвичай обдерті та опущені.
Деякі місцеві жителі навіть почали казати, а чого б не розвести лисиць, щоб вони бігали містом, як білки чи котики.
А і дійсно – наприклад, у Берліні громада рудохвостих налічує понад десять тисяч тварин. Лисиці там активно почали заселятися у 50-их роках минулого століття. У німецькій столиці бігають руді, чорні, сірі та світло-коричневі лисиці.
Кажуть, що в Німеччині лисиці швидші за берлінські авто! Вони здатні бігати зі швидкістю 50 км/год, тоді як середня швидкість автомобільного руху містом сягає 30 км/год. Харчуються міські жителі пацюками та мишами, залишками їжі та фруктами і овочами з городів.
Котів лисиці уникають, бо розміром міські тварини не сильно різняться від мурчиків. А от дрібних песиків не розуміють – тому якщо власники не приглянуть, можуть на них і напасти. В зграї лисиці не збираються, але навесні у них народжується по 4-6 малюків, тому мешкають родинами. Поки малеча росте, харчі для них носять самці.
А от людям у місті заборонено самостійно підгодовувати лисів – за це може бути штраф до 5 тис. євро. Полювання на них заборонено і підстрелити лисицю може тільки правоохоронець, якщо та приносить реальну шкоду життю людей.
Повертаючись до київської лисички, місцеві кажуть, що вона не перша, яку помічали цього літа – бігала руда і на Русанівських садах. А от старожили кажуть, що поки в приватних садибах Солом’янського району мешканці тримали курей, нерідко зустрічали там і лисів.
А ось вам інфографіка, як розпізнати сказ або його відсутність у котів та лисів:
