Коли під ворітьми почала їздити ворожа техніка, жінка з двома дітьми пішла на сусідню вулицю в дім брата, щоб бути разом. Там її родину і знайшло горе.
“Боялися, дивилися, як колони йшли, нараховували по 110 танків в одній колоні. Почули, наче стріляють петарди. Глянули в вікно – вогники летять. Брат скомандував на підлогу… Я почула свист, залетіло в хату щось. Брата поранили в голову. Я до дочки, Настя, Настя – побачила, що по плечу кров біжить, почула її останній видих. І почала кричати, що Настю вбили”, – згадує Любов.
Поховати на кладовищі дитину не вдалося, навіть коли обстріли вщухли – бо кругом в селі були окупанти.
“В нас ферма, за фермою ліс, там ми в пісочок її закопали. А через 2 дні до мене прийшли рашисти: “Так получилося, ми цього не хотіли, ваші нас спровокували. Ми вас прийшли визволяти”. А я їм: “А од кого? От дитини мене визволили?” В школі був їхній штаб, в медпункті стояли, в клубі, в селищній раді – вони в нас кругом були”, – розказує жінка.
Читайте також: У Бородянці відбудують реабілітаційний центр для ветеранів, зруйнований прямим влучанням танка
Перепоховати дитину вдалося через півтора тижні – в супроводі росіян з наставленими на людей автоматами тіло дівчинки перенесли в церкву, а тоді на кладовище. Втретє тіло перепоховали в ході екзгумації після звільнення Київщини від окупантів.
Аби домогтися покарання росіян за вчинені злочини щодо її родини Любов Столюк планує подавати звернення до Європейського суду з прав людини. З нею працюють юристи Української Гельсинської спілки з прав людини. За процедурою у випадку воєнних злочинів жертва має спочатку звернутися до суду в своїй країні, а потім повідомити про скоєне нападниками слідчі органи в Росії. Наступний крок – звернення до судових органів на світовому рівні.
За експертними оцінками, у Бородянці зруйновано та пошкоджено окупантами 1534 будівлі, з яких більша частина — це будинки житлового фонду. Взагалі, завдані інфраструктурі селища збитки внаслідок воєнних дій оцінюються у 148,4 млн доларів.