Як зазначається, цієї весни українські вчені почали акустичні дослідження тюленів Ведделла в районі станції «Академік Вернадський».
Загалом було відомо про близько 30 типів звуків у репертуарі цих тварин, але нещодавно було виявлено ще 9 типів – в ультразвуковому спектрі. Це різні «цвірінькання», «свисти» і «трелі», що іноді навіть нагадують звуки бластерів із «Зоряних війн». Десь п’ята частина підводних співів відбувається якраз на таких частотах – вищих за діапазон людського слуху: від 20 до 50 кГц, а деякі можуть сягати 200 кГц, зауважують науковці.
Існує припущення, що зворотнє відлуння таких звуків дозволяє Ведделлам орієнтуватися у просторі під час антарктичної зими. Хоч ці тюлені і мають гарний зір, але коли світла немає кілька місяців, то їм потрібен інший спосіб отримання базової інформації про навколишній світ, наприклад, щоб знаходити лунки або здобич.
Науковці також говорять, що оскільки високочастотні звуки долають менші відстані, ніж низькочастотні, тюлені можуть використовувати їх для спілкування з іншими особинами, не приваблюючи хижаків.
Навесні під час сезону розмноження Ведделлів (з вересня до листопада) українські вчені цілодобово записували їхні підводні співи. Для цього в двох протоках біля нашого острова в лунках, які активно використовували тварини, були встановлені 2 акустичні рекордери. Дослідники отримали численні записи самців, самиць і дитинчат.
Аналіз цих даних за допомогою спеціальної програми дозволить отримати нову інформацію про звуки та підводні комунікації тюленів, зокрема в ультразвуковому спектрі. Також дослідження допоможуть встановити особливості вокалізацій тварин різного віку і статі та з’ясувати, чи відрізняються діалекти тюленів Ведделла з районів архіпелагу Вільгельма (тобто поблизу «Вернадського») та моря Росса (Західна Антарктика, де проводять дослідження вчені з американської станції «Мак-Мердо»).
Нагадаємо, українські полярники відкопують “Академіка Вернадського” з-під 3-метрової товщі снігу.