Мобільна головоломка G30 – A Memory Maze, від київського розробника Івана Ковальова, перемогла на міжнародному конкурсі ігор Indie Games Showcase, заснованому корпорацією Google. «Великий Київ» поспілкувався з Іваном і дізнався як він прийшов до цієї перемоги і чим живе сучасний розробник в Україні.
– З чого почався Ваш шлях в IT?
– Так склалося, що мені завжди хотілося бути розробником ігор. Захоплював великий обсяг знань, який потрібен для створення цікавого продукту. Тут і психологія, дизайн, музика, загалом великий коктейль з людського досвіду, плюс свої власні ідеї.
– Коли і як з’явилася ідея гри?
– Одного разу взимку, три роки тому, я їхав в трамваї і роздивлявся візерунки на вікні. В той момент я подумав про те, що наш мозок завжди шукає якісь асоціації. Саме тоді мені прийшла в голову ідея зробити гру, в якій головний герой – людська пам’ять. Потім закрутив все це у вигляді головоломки з телескопічним текстом, який змінює свій зміст. В результаті вийшла гра скоріше не про пам’ять, а про порушення пам’яті у людини з когнітивними розладами.
– Який вік твоїх гравців?
– У мене немає такої статистики, але свою цільову аудиторію я знаю. Спілкувався, як з гравцями за сорок, так і з тинейджерами. У неї можуть грати як діти, так і дорослі – я так і задумував її.
«Місто всіляко підтримує науковців та IT-галузь. Ми лише на початку шляху, проте завдяки спільним зусиллям з громадою в місті з’явилася Lampa Kids – сучасна лабораторія для юних винахідників, яка була одним з перших переможців в історії Громадського бюджету. І така синергія зусиль дає плоди – місто планує появу ще кількох подібних лабораторій вже за рахунок міського бюджету, в рамках цільової програми розвитку науки в Києві». Володимир Прокопів, секретар Київради
– Ти надихався якимись іграми в цьому жанрі чи це унікальний продукт?
– Гра інноваційна. Навіть представляти її іншим людям для мене було проблематично, бо багато людей зовсім не розуміли її механіку. З ігор, які однозначно на мене вплинули, можу виділити кілька – Inside, Florence, Monument Vally. Це скоріше навіть не просто гри, а маленькі витвори мистецтва.
– А з українських ігор ти б міг виділити якусь?
– У нас є дуже прикольна гра Puss, вона, на жаль, не отримала широкої популярності. Це такий коктейль з кислоти, стьобу і трешу. Запам’яталася гра від розробників з Рівного, називалася вона Party hard. Сюжет – маніяк-вбивця на вечірці повинен всіх знищити, так як вони йому заважають спати. Зроблено це все фаново і смішно. До речі, у фінансовому плані це був дуже успішний проект.
– Як взагалі йдуть справи в українських розробників?
– У тих хто, робить гарний продукт – справи йдуть добре. Інді розробнику, який пустився в одиночне плавання, по суті без різниці де працювати: Берлін, Прага, Київ. Головне робити цікавий продукт, бо це дуже ризиковий бізнес. Вклавши декілька років кропіткої праці, можна взагалі нічого не отримати.
– До речі, якщо торкнутися і політичної ситуації: новий президент, в майбутньому новий парламент. Чи впливають такі чинники на розробників і індустрію в цілому?
– Слава Богу ні. Взагалі галузь IT в Україні дуже розвинена і все ще зростає семимильними кроками, і, на мою думку, наша політична система не дотягує до швидкості інновацій і змін. На жаль, внутрішній ринок для розробників не становить особливого інтересу – тут багато піратства і мало грошей.
– Чим ще живе Іван Ковальов крім розробки ігор?
– Взагалі у мене багато професій: я професійний музикант, дизайнер, розробник. Як і багатьох творчих особистостей, мене надихає література, кіно, сучасне мистецтво, ну і життя в цілому. Я завсідник львівського джазового фестивалю, ось і цього літа отримав масу задоволення від відвідування. Snarky Puppy дуже порадував.
– Наостанок – які плани на майбутнє?
– Зараз я б з великим ентузіазмом засів за розробку нового продукту, але так як G30 отримала приз і продовжує свій шлях, вона не відпускає і вимагає багато часу на її підтримку. Але нових ідей багато, і сподіваюся вони втіляться в життя.