Автором петиції є актор та режисер дубляжу Павло Скороходько, який є українським голосом Гаррі Поттера та Губки Боба. Також він працював над такими фільмами, як “Ціна правди”, “Абатство Даунтон”, “Гра престолів” тощо.
Павло Скороходько закликає переглянути законопроєкт №9432 “Про застосування англійської мови в Україні”. Згідно з цим законопроєктом, запропонованим Володимиром Зеленським, з 2025 року 50% англомовних фільмів в українських кінотеатрах мають показувати в оригіналі з українськими субтитрами; з 2026 року – 75%, а з 2027 року – 100%.
Скороходько пропонує не припиняти кінотеатральний дубляж, а збільшити кількість сеансів, на яких показують фільми мовою оригіналу з українськими субтитрами. Це дозволить глядачам мати право вибору, якою мовою переглядати кінофільми.
“Дубляж вже давно став окремим культурним явищем і частиною культурного надбання. Його скасування, хай поступове, неминуче призведе до значного зменшення популярності української мови, оскільки саме дубляж свого часу сприяв її значній популяризації. Ба більше, подібне рішення гарантовано підштовхне потенційного глядача до перегляду кінофільмів на піратських сайтах російською мовою, оскільки стрічки, які глядач захотів би переглянути, не будуть перекладені українською”, – пояснив автор петиції.
Петиція була створена 4 липня й за п’ять днів за неї віддали голоси понад 25 тисяч українців. Наразі під петицією 29 260 тисяч підписів.
Дискусії щодо дубляжу
Президент Володимир Зеленський вніс на розгляд парламенту 28 червня законопроєкт № 9432 “Про застосування англійської мови в Україні”. За його положеннями, статус англійської мови мають офіційно закріпити як одну з мов міжнародного спілкування в Україні.
Одразу після внесення до Верховної Ради законопроєкту про статус англійської мови в суспільстві почалися гострі дискусії щодо низки його положень, зокрема стосовно дубляжу. Професійна спільнота назвала законопроєкт таким, який вб’є сферу дубляжу, а також може призвести до повернення піратства та російського кіно.
Добровільна спілка перекладачів і акторів дубляжу зазначили, що зараз українська мова у кінотеатрах є прикладом тієї самої “лагідної” українізації та допомагає поширювати мову у тих регіонах, де вона ще не є часто вживаною у побуті.
Однак, серед посадовців з цього питання немає одностайності навіть.
Так, віцепрем’єр з інновацій, розвитку освіти, науки та технологій – міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров вважає поступову відмову від українського дубляжу корисною. На його думку, це допоможе розвинути український кінематограф, з’явиться більше “топових українських стрічок”, а перегляд фільмів у кінотеатрах мовою оригіналу “прокачає скіли” українців зі знання англійської мови.
Натомість уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь заявив, що “спроби застосувати в Україні режим двомовності – неконституційні”. Він посилається на рішення Конституційного суду від 14 липня 2021 року, в якому йдеться, що жоден громадянин України “не зобов’язаний володіти іншою мовою, ніж державна”, а будь-яка загроза національній мові “означає загрозу національній безпеці”.
На його переконання, заміна дубляжу англомовних фільмів у кінотеатрах титруванням обмежить права українців на інформацію та послуги державною мовою.
Також, народний депутат від “Європейської Солідарності”, історик та публіцист Володимир Вʼятрович зазначив, що мета законопроєкту – підвищення рівня володіння англійською – правильна і важлива. Однак шлях до цієї мети дискусійний, і окремі норми звужують сферу застосування української мови.
“По суті, ідеться про знищення українського кінодублювання як галузі, зокрема втрату роботи для численних фахівців індустрії”, – написав він.
Зазначимо, парламентарка від партії “Слуга народу”, заступниця голови комітету Верховної Ради з питань гуманітарної й інформаційної політики Євгенія Кравчук 2 липня повідомила, що норми законопроєкту, які стосуються дубляжу фільмів у кінотеатрах, доопрацюють. Додаткове обговорення проведуть у профільному комітеті.
Розвиток кінотеатрів у столиці
У 2017 році у Києві діяло 56 кінотеатрів, в яких розміщено понад 100 екранів. Переважна більшість екранів належать приватним мережам кінотеатрів, решта – незалежним та комунальним кінотеатрам.
На жаль, за короткий час карантин через COVID-19 призвів практично до колапсу цієї галузі розваг – кінотеатри працювали нестабільно, а багато з них зовсім закрилися через нерентабельність. До цього додалося широкомасштабне вторгнення російських окупантів в Україну, що також призвело до нестабільної роботи та закриття.
Однак, така ситуація з кінотеатрами відбувається в історії Києва не вперше – вони пережили кілька великих злетів і дуже болючих, навіть трагічних падінь. Перша світова, російські революційні події, громадянська війна і захоплення влади більшовиками призвели до сумних наслідків.
Більшовицька націоналізація на найпершому етапі торкнулася київських кінотеатрів – відібраних у законних господарів кінотеатрів у 1923 році нараховувалося в Києві цілих двадцять два, здебільшого вони розташовувалися в центральній частині міста. Правда, в довіднику “Весь Київ” на 1925 рік названо лише п’ять діючих.
Читайте також: У КМДА планують відновити роботу кінотеатру “Київ”