Про те, як це відбувається, розповіли у Національному музеї декоративного мистецтва України.
«Музейна реставрація передбачає обов’язково науковий підхід, – розповідає Анастасія Іваненко, художниця-реставраторка музею з багаторічним стажем. – Має бути проведений цілий комплекс реставраційних заходів, який включає в себе: фото фіксацію, наповнення історичною інформацією, а вже потім практична частина – повний комплекс реставраційно-консерваційних заходів або превентивна консервація. Іноді створення реконструкції».
За словами фахівчині, в основі сучасної реставрації лежить етика. Це означає, що реставратор музею не повинен вносити в експонат нічого від себе і його головне завдання – зберегти автентичність речі, її індивідуальність.
«Якщо річ має втрати, ми повинні відновити її дуже коректно, так, щоб глядач міг побачити, в якому місці ці втрати поповнені. Це легко можна прослідкувати на бісерному комірці в оновленій колекції. Невелика його частина відновлена за рахунок безбарвного бісеру, яка вирізняється серед інших, яскравих намистин», – говорить реставраторка.
Розглядаючи давні жіночі прикраси, з якими працюють фахівчині музею, важко повірити, що кожна намистина не просто гарна, але і «законсервована». Звичайним оком цього не розгледіти. Але це необхідна процедура, котра захищає прикраси від впливу агресивного середовища.
Корали і баламути – це органічні матеріали, які мають пористу поверхню. Тому спочатку, за певною методикою, їх очищають, а потім кожну намистину вкривають спеціальним консерваційним покриттям.