Напередодні Водохреща кореспондент «ВК» зустрівся із секретарем Митрополії Православної Церкви України Віталієм Даньчаком.
– Останніх 10-20 років в Україні з’явилася традиція пірнати у воду на Водохреща за будь-яку ціну. Натомість літні люди не пригадують таких звичаїв. Згадують про вирубування крижаного хреста, фарбування снігу соком червоного буряка, але не про занурення.
Церковні джерела, які описують саме святкування богоявлення, хрещення Господа нашого Христа не мають описів такої події як занурення у січневу крижану воду чи водойму. Ця традиція чомусь почала набувати поширення у 90-ті роки, а у 2000-ні взагалі набула масового характеру.
– До речі, на межі 2000-х серед українських політиків було поширено пірнання у крижану воду на Водохреща.
Так ( усміхається – ред.), політики розпочали, а українці масово підхопили й культивують цю традицію донині. Але насамперед ми, християни, повинні пам’ятати, що церква не спонукає до занурення у воду, хоча і не забороняє. Це суто світська традиція. Можливо, люди так своє тіло загартовують.
Довідково: Третій президент України Віктор Ющенко завжди любив на Водохреща занурюватися у крижану воду. На просторах інтернету легко можна знайти світлини 2000-х років ледь не всього політичного істеблішменту, який повторював за Главою держави.
Наприклад, в ополонку занурювалися тодішній спікер Володимир Литвин, прем’єр Юрій Єхануров, міністр з питань надзвичайних ситуацій Віктор Балога, а також київські мери Олександр Омельченко, а згодом і Леонід Черновецький. Зберіг та продовжив цю традицію і нинішній очільник Києва Віталій Кличко. Цього року він теж пірнав, але не з колегами по роботі, а наодинці.
– При температурі -15 чи -17 навіть професійні моржі не пірнають…
Певно, це можуть собі дозволити люди з гарним здоров’ям. Як каже давня латинська приказка, що у здоровому тілі – здоровий дух. На жаль, є люди, які занурюються, бо так модно чи повторюють за кимось, чи роблять фотографії собі на пам’ять, не розуміючи суті цього великого духовного свята.
Насправді 19 січня ми святкуємо подію, яка стала знаковою для всього християнського світу, коли Ісус Христос прийшов до Іоанна Христителя в річку Йордан і прийняв тайну хрещення. Дух святий у вигляді голуба зійшов з неба на знак перебування Господа в Ісусі Христі, показавши всьому світу, що він є людиною в тілі, а Богом за суттю та важливість віри для кожної людини. Вважається, що вода, охрещена у день Богоявлення, стає освяченою по всьому світу – в криницях, в озерах, ріках, малих потічках. Тому мені здається, що традиція масового занурення – це більше про фізичне загартування та сплеск емоцій.
Інша справа, коли люди у дорослому віці ухвалюють рішення прийняти хрещення та ідуть до річки Йордан, щоб зануритись у її води.
– Можливо, дещо не толерантне питання, але чи занурюються в ополонки цього дня самі священники?
У різних регіонах по-різному. Я особисто ні разу у своєму житті не робив цього. Хоча є священники, які підтримують традицію.
– У яких православних країнах, крім Росії, традиція січневого занурення має таке ж широке поширення, як зараз в Україні й, зокрема, Києві?
В інших православних країнах люди теж занурюються у воду на Водохреща, але це не носить такий масовий характер як в Україні. Натомість на річці Йордан, де сам Ісус Христос христився, кожен намагається зануритися у воду. Опісля люди справді діляться унікальними відчуттями. Церква вважає це Великою святинею Агіасмою, що у перекладі із грецької означає «велика святиня».
(У православ’ї агіасма (грец. Αγίασμα — святиня) — це хрещенська вода або богоявленська вода, тобто вода, освячена напередодні та в саме свято Богоявлення Господнього – ред.).
– Існує повір’я, що занурившись на Водохреща у крижану воду, таким чином можна змити всі гріхи. Що про це говорить церква?
Це хибне твердження і церква його не схвалює. Що таке гріх? Гріх – це є внутрішня суть, щоб омитися від гріха потрібно очистити свою душу. Церква вчить, що потрібно покаятися, тобто прийняти таїнство сповіді та причаститися – прийняти тіло Господнє Господа Бога нашого Ісуса Христа.
– Чи є подібна традиція пірнати у воду на Водохреща у католиків чи греко-католиків? Адже, наприклад, під час хрещення не у всіх християнських течіях немовлят повністю занурюють у воду.
Справді під час хрещення є занурення, а є поливання голівки дитини святою водою. У таїнстві хрещення найголовнішою є формула підтверджуюча Святу Трійцю: охрещується раб чи раба Божа во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь.
– Розкажіть про хрести з криги, які вирубують на замерзлих водоймах. Багато хто вважає, що таким чином готується своєрідна купіль якраз для занурень та пірнань. Бувають випадки, коли молодь вирубує таку ополонку і навіть не кличе священника для освячення.
На таких місцях зазвичай священнослужителі та віряни обов’язково освячують воду. Зазвичай напередодні ми спільними зусиллями організовуємо вирізування криги на водоймі. На цьому місці відбувається велике освячення води. Називається воно, як я вже сказав раніше, великою святинею.
– Маєте можливість звернутися до киян, які за таких низьких температур все таки вирішили заходити в крижану воду?
Головне – не процес занурення у воду, а відчуття Господа Ісуса Христа у своєму серці та душі. Якщо є змога, то у цей день можна прийти у храм, звісно, дотримуючись карантинних норм. Якщо немає такої вимоги, то богослужіння Святкової Літургії можна подивитися по телебаченню. Головне – відчувати духовну присутність самого свята Хрещення нашого Господа Ісуса Христа.
У цей святковий день Богоявлення від Предстоятеля Православної Церкви України Блаженнішого митрополита Київського і всієї України митрополита Епіфанія вітаю всіх із цим величним святом, щоб ми знайшли внутрішні сили осмислити значення цієї події для кожного із нас. Нехай свята вода стане корисною для кожного як для зцілення душі, так і тіла.