Про це розповіли у Національному музеї історії України у Другій світовій війні.
Прикметно, що у своїй домашній книгозбірні Володимир мав Стусові «Палімпсести», які не лише багато разів перечитував, а й писав свої вірші-звернення до Поета на берегах сторінок видання.
Книжку з надписами його рукою з дозволу матері письменника передала до Музею письменниця Катерина Міхаліцина, яка працювала з бібліотекою Володимира Вакуленка.
У 2012 р. після присудження йому Премії імені Олеся Ульяненка журналістка Лілія Демидюк спитала Володимира, що́ він хотів би зробити в українській літературі. Відповів так: «Контрлітературний вибух. Українська книга має бути світовим бестселером, а світ має відкрити нас і знати, що окрім Тараса Шевченка в сучасності автори також пишуть. І саме “нерозкриті” поки що, невизнані генії і напишуть такого роду бестселери, і навіть у Нобелівській премії відбудеться прорив. Уперше буде українець чи українка, і до того ж юного віку. Я вірю в це, тож постійно в пошуках».
22 травня в Норвегії Міжнародна асоціація видавців посмертно нагородила українського письменника Володимира Вакуленка премією Prix Voltaire Міжнародної асоціації видавців. Ця премія відзначає видатні здобутки літераторів у боротьбі за свободу слова, її вручають, щоб відзначити боротьбу лауреата за самовираження.
За словами Олени Ігнатенко, мами Володимира Вакуленка, він був закоханий в українську мову і принциповий щодо її вживання.
«Намагався добитися, щоб повністю всі перейшли на українську», – каже вона.
Багато людей, які знали Володимира, відзначають, що він завжди був максималістом. Так, він категорично не сприймав заміни рідної мови російською чи промосковських позицій в Україні. У цьому колеги вбачали його подібність до Стуса.
Довідково:
Вакуленко – лауреат міжнародної літературної премії імені Олеся Ульяненка, Лауреат Всеукраїнського конкурсу імені Леся Мартовича, Лауреат міжнародного конкурсу “Коронація слова” (Спеціальна відзнака в номінації “Пісенна лірика”). Нагороджений відзнакою “Срібний тризуб” до 20-ліття Незалежності України за літературні досягнення (2011).
Автор книг: «Монограмота» (2008), «Ви…не» (2011), “Сонечкова сім’я” (2011), “Ми, Провінція!” (2012), «Татусева Книга» (2014) – (Видавництво Старого Лева).
Автор має численні публікації в журналах, антологіях, альманахах як в дорослих виданнях, так і в дитячих. Упорядник і співупорядник кількох друкованих проєктів, організатор та учасник численних літературних акцій та фестивалів.
Загинув автор від російських окупантів.
Нагадаємо, у Музеї просто неба пройде концерт альтернативного кобзарського року.