Справжня сила серця на в розмірі м’язів, а в балансі, каже лікар-кардіолог-ендокринолог Руслан Лисянський.
«Серце велике», — кажуть про добру людину. Але в медицині великість серця — це часто не комплімент, а діагноз. Іноді — тривожний, іноді — фатальний, — говорить медик. —Гіпертрофія — це ніби серце одягло бронежилет
Існує стан, коли баланс втрачається, стінки серця стають товстішими, а камери — меншими, відповідно і робота — важчою. Цей процес називається гіпертрофією міокарда:
Воно працює під тиском. І пристосовується. Його стінка потовщується, бо тиск високий. Бо роками не лікується гіпертонія. Бо організм звикає жити в режимі напруги.
Спершу — просто адаптація. Потім — бідність діастоли. Камера серця стає меншою, крові — менше, наповнення — гірше. І ось уже з’являється задишка
У хворих недуга проявляється швидкою втомлюваністю, задиханням під час руху сходами та слабкістю у вечірні години, зазначає кардіолог.
Потовщується міжшлуночкова перегородка. Змінюється форма лівого шлуночка. Врешті, він стає не камерою — а щільним м’язом, який гірше розслабляється, не справляється. Це вже не насос. Це тиск у тиску.
А далі — аритмії. Фібриляції. Наростаюча слабкість. І діагноз, який можна було б зупинити ще десять років тому
Гіпертрофія іноді може передувати діабету – бо такі хворі мають проблеми з рівнем інсуліну в крові.
Медикаментозна терапія для людей з таким діагнозом — інгібітори АПФ, сартани, бета-блокатори. Ці препарати знижують тиск та допомагають серцю повернутись до нормального розміру.
Додайте до цього фізичну активність, зменшення ваги, лікування інсулінорезистентності, контроль ТТГ, сон, тишу. І головне — навчіться говорити «мені важко». Бо серцева гіпертрофія — це часто мовчання, яке не витримало