Про це повідомляють Факти.
Пів року намагалася заново навчитися елементарному: ходити, говорити. І вже готувалася на людях закривати понівечене осколками обличчя. Але все склалося інакше…
Зараз Ольга вже може посміхатися. У лікарняному холі розповідає журналістам, як прилетіла ракета, як горіла машина і люди в ній. Як з чотирьох вижили двоє: вона і водій, який її витягав з полум’я.
– З мене злетіла каска, відразу обпекло всю праву сторону обличчя і залило кров’ю. Я нічого не бачила і тільки повзла на голос водія. Від великої крововтрати почало трясти від холоду, – розповідає медик.
Свідомість втратила вже у швидкій. Прийшла до тями через кілька днів у Києві. Рухатися не могла і про свої численні пошкодження дізналася не відразу: травмований хребет, опіки, посічені осколками ноги, розрив барабанної перетинки і розбиті кістки.
– Були поламані всі кістки справа на обличчі: орбіта, вилиця, щелепа. Я втратила праве око. І при таких травмах я ще повзла. Мені треба вижити було, розумієте. Ну кому потрібна моя дитина? – розповідає Ольга.
Але у неї не просто шалено боліло все тіло. Перебуваючи в лікарняній палаті Ольга подумки залишалася на війні.
Читайте також: Воїн-медик на псевдо “Хаус” після перемоги планує працювати сімейним лікарем у Києві
– У цій палаті у мене були викопані два окопи. Я не знаю, як це передати. Нормальні люди цього не зрозуміють. Але ці окопи чітко були і я туди ховалася. Закрию очі і знову працює артилерія. Це наслідок черепно-мозкової травми, контузії, – каже медик.
4,5 місяці в госпіталі для Ольги були мрією такі прості речі, як вмитися, поїсти і навіть просто встати з ліжка. День за днем вчилася ходити і хоча б по телефону спілкуватися з сім’єю: мамою і 12-річним сином.
– Я їм щось там говорила з зашинованими зубами, рот взагалі не відкривався. Сина побачила в листопаді. Раніше не хотіла, у мене було жахливе обличчя, – зізнається Ольга.
У соцмережі у неї багато фотографій – з сином Олексієм, побратимами, в колись квітучих містах і селах Донеччини. Після того обстрілу жінка не додавала нових знімків. Своє обличчя в лікарні вона побачила випадково – в ліфті, коли її везли на перев’язки.
– Я лежачи подивилася на себе. Це, звичайно, був жах. Я взагалі не знала, як з цим жити далі. Я навіть думала, де в Києві хіджаб купити, – зізнається жінка.
Але ховати обличчя їй не довелося завдяки благодійному проєкту, в рамках якого пластичні хірурги з усієї країни безкоштовно допомагають постраждалим від війни.
– У нас залишився останній етап – видалення пігменту і порохових газів. Ольга дуже героїчно все це перенесла. Не кожен в змозі винести навіть перші етапи, – каже пластичний хірург Артем Корчак.
Тепер Ольга дуже хоче, щоб про проєкт дізналося якомога більше людей, які постраждали від російських обстрілів.
А поки між процедурами вона проходить спеціальну комісію, яка повинна знову допустити до роботи медиком, правда, вже не на передовій, а в тиловому госпіталі.
Відомо, Азовцям навіть технічну воду не давали – поліцейський з Маріуполя.