На зустрічі родина та бойові побратими ділилися спогадами про світлу й теплу людину.
Григорій Цехмістренко довгий час жив у Канаді, мав насичене життя, мандрував світом, будував плани. Утім, зрозумівши, що напад росії неминучий, у січні 2022 р. повернувся, щоб захищати Україну.
Попри давню мрію здійснити навколосвітню подорож під вітрилами на яхті, Ґреґ обрав інший шлях – рятувати життя українців від смерті, яку принесла на нашу землю російська армія.
До лав Сил оборони України Григорій Цехмістренко став від перших днів широкомасштабного нападу ворога. Спочатку боронив український народ у складі полку “Азов”, а від квітня 2022 р. приєднався до Інтернаціонального легіону. Як бойовий медик рятував життя військових і цивільних у найгарячіших точках – смт Гостомель, с. Мощун, м. Буча, Сєверодонецьк, Святогірськ, Лисичанськ, Бахмут.
Мама, сестра, тітка, побратими й однокласники – усі згадують про нього як про надзвичайно світлу, чуйну людину, яка завжди знаходила час на спілкування, підтримку, турботу.
Сестра Аліса пригадала, як Григорій виховував племінників: “Хлопці, хоч би де ви були, пам’ятайте хто ви, бо ви – українці. Пишайтесь тим, що ви українці. Бо ми відвоюємо Україну, а вам її відбудовувати й розвивати”.
Під час заходу Григорієва класна керівниця Марія Олександрівна розповіла, що в його рідній школі № 89 учні, вчителі та однокласники звернулися до владних органів із проханням присвоїти навчальному закладу ім’я загиблого героя. Цю ініціативу підтримали представники Київради. Тож незабаром школа, в якій навчався захисник України, вже матиме його ім’я.
Музейники також докладають усіх зусиль аби памʼять про Ґреґа не зникала – йому присвятили виставку “Сталеві титани Бахмута”.
Читайте також: У Києві під звуки повітряної тривоги попрощались з Максимом Кривцовим.
Нагадаємо, у Голосіївському парку висадили кущі калини в пам’ять про вбитих в Оленівці “азовців”.