Команда Інституту серця доставляла донорські серця з усіх регіонів країни, часто — під час безперервних атак безпілотників. І працювала під час тривог, відключення світла.
Про це розповів кардіохірург, професор, керівник Інституту серця Борис Тодуров.
За словами трансплантолога, 2025 рік увійшов в історію України не лише як черговий рік боротьби за незалежність і свободу, а й як рік безпрецедентних досягнень у сфері трансплантології. Адже попри війну, постійні обстріли та обмежені ресурси, українські лікарі продовжують робити те, що ще кілька років тому здавалося майже неможливим.
Одним із ключових медичних проривів року стали 63 успішні трансплантації серця, виконані в Інституті серця МОЗ України. Особливо знаковим є те, що 8 із цих операцій були проведені дітям, для яких пересадка серця часто є єдиним шансом на життя.
Трансплантація під час війни
Через повномасштабну війну в Україні відсутня можливість використання аеронавігації, тому транспортування донорських органів здійснюється виключно наземним транспортом.
Команда Інституту серця доставляла донорські серця з усіх регіонів країни, часто — під час безперервних атак безпілотників, крилатих і балістичних ракет. Кожен такий виїзд — це не лише гонитва з часом, а й реальний ризик для життя медиків.
Найдовша відстань, яку подолала команда заради порятунку пацієнта, склала 620 кілометрів, при цьому ішемічний час донорського серця перевищував 7 годин — надзвичайно складний виклик навіть для провідних світових центрів трансплантації.
Досвід, що рятує життя
Успіхи української трансплантології — це не випадковість. Вони стали можливими завдяки багаторічному навчанню та стажуванням українських фахівців у провідних клініках США, Канади та країн Європи, говорить Тодуров. Відтак, отримані знання й практичний досвід були адаптовані до українських реалій — з урахуванням війни, логістичних обмежень і постійної загрози безпеці.