Виставка “Спостереження 2020” у галереї “Білий світ” на Пушкінській, 21 зібрала картини, намальовані під час карантину.
Організатори виставки оголосили оупен-колл для художників, аби вони присилали свої роботи, основним критерієм було аби робота була створена під час весняного локдауну. Тут не лише живопис, є також скульптури, інсталяції та роботи, виконані у змішаній техніці.
Що ми можемо дізнатись про карантин, про митців та про самих себе з цієї виставки?
Як нам живеться в наших тілах? Як нам жилось в “звичайний” час і що змінилось під час карантину?
Ми точно стали проводити більше часу з самими собою. Якщо ви живете самі або з коханою людиною, то ви майже напевне весь карантин проходили по квартирі в білизні або ж і зовсім голі.
Це характерна риса і цієї виставки, і, мабуть, всього локдауну – люди в своїх тілах.
Декому можливо і зовсім довелось вчитись повністю з нуля – ходити і жити з самими собою.
І от коли ми вже майже навчились, тепер треба так само з нуля вчитись жити з іншими, особливо – з коханими.
Це все відбулось так несподівано – от ви їдете електричкою в якийсь Фастів, аби відвезти на дачу стілець…
…або ящик одягу, який ви вже не носите, але викидати шкода…
…і от електрички не ходять більше ніколи, і ви залишаєтесь в Фастові назавжди разом із злощасним стільцем, що розлучив вас з коханою половинкою, до якої ви звикли торкатись, яку ви звикли обіймати і цілувати.
Карантин радикально вплинув на наш секс з іншими людьми.
Звісно, в нас завжди є ми, але зачекайте-но – сьогодні 106 день карантину, це вимагає неабиякої винахідливості.
Як і багато що під час локдауну, секс став віртуальним (і, мабуть, абсолютно від цього не гіршим).
На що нам довелось піти – це побачити самих себе, по-справжньому, без прикрас, без позування, такими, як ми і є.
Комусь на допомогу прийшли іграшки.
Комусь – в буквальному сенсі :)
Але карантин не лише про це.
Це загалом про побут, про щоденне життя, про наші ритуали, про те, де ми звикли пити каву та їсти, як багато ми звикли рухатись по місту, що ми робимо вдома і взагалі – чи зручний наш дім? Чи такий, як ми хотіли..? А може насправді – зовсім ні, просто в нас ніколи не було часу звернути на це увагу?
І найголовніше – якщо ми живемо самі – чи хочемо ми продовжувати в тому ж дусі?
Картина “Дзеркало, яке ти мені подарував” – це про присутність близьких людей, про щось, що нас об’єднує.
Без транспорту, без зустрічей, без інших людей, відірвані, викинуті ми все ще можемо відчувати інших людей через предмети, які нам дістались від них.
Від знайомих чи не дуже.
Так з’явився експонат “Вечірній Київ”.
Це випадково знайдені об’єкти – коробка з відділеннями, запасні деталі якогось механізму, резинки на них – виявилось, що всі ці загублені та знайдені предмети ідеально пасують один до одного, хоча по суті ніяк не споріднені.
От ще трохи випадкового – мистецтво на товарних чеках.
Як цікаво дізнаватись, під яким знаком відбувався карантин художника – під знаком солодощів! Цукерки “Стимул Стріла”, халва “Золотий вік ваніль”, консервована кукурудза, “Пепсі” і Winston XS – цілий новий і водночас такий знайомий, простий, рідний всесвіт.
Приблизно в цей момент можна зрозуміти – бізнесмен чи ви художник, бухгалтерка чи вчитель, інженерка чи танцівник – у всіх нас карантин був приблизно однаковий.
Повний смачної їжі, сну і безкінечно пухнастих фантастичних снів.
Комусь з артистів пощастило менше і під рукою не виявилось ані холстів, ані фарб, аби зобразити свої пухнасті сни… Але саме це і робить цю виставку такою особливою. Митець, замкнутий у себе на дачі, з картону і шматка ящика створив один з улюблених експонатів “Великого Києва” на цій виставці – “Хтось прийшов”.
Хтось прилетів.
Хтось приїхав.
І от станом на 25 червня ми можемо майже точно заявити – ми пережили карантин, життя знову майже закрутилось, зарухалось.
Який ми можемо винести з цього урок?
Життя мінливе і в ньому можуть відбуватись дуже дивні речі. Ми маємо бути до цього готові. Кожного наступного дня наше життя може змінитись і набрати якоїсь нової, дивної форми.
Уявіть тільки як було американцям – засинаєш, просинаєшся, а от вже твій президент – Дональд Трамп! А здавалося б ще недавно його можна було побачити хіба епізодично в серіалі “Секс і місто”.
Краще б він там і лишався…
Тим не менше, урок №1 – життя мінливе і чудернацьке.
Урок №2 – треба дізнаватись його, дізнаватись себе і чітко розуміти, до чого ми хочемо дотягнутися.
Урок №3 – просто жити і подивитись, що з цього вийде.
“Роби що маєш і хай буде, що буде” – цю фразу приписують Марку Аврелію. Хто б її не сказав, вона дуже актуальна сьогодні, завтра і завжди.
Виставка “Спостереження 2020” триватиме до 14.07 2020 року.
Галерея “Білий Світ” знаходиться на вулиці Пушкінській, 21А.
Графік роботи: вт-нд 11:00 – 19:00
Читайте також: Афіша на вихідні 26 – 28 червня – захід сонця, Конституція та малювання