Про це розповіли у Національному Науковому Центрі хірургії та трансплантології імені О.О.Шалімова, медичному закладі, який є потужним трансплантаційним центром, де виконуються всі типи органних трансплантацій, як від живого, так і від посмертного донора.
Трансплантація органів від живого родинного донора регламентується українським законодавством. Наразі в Україні від живого донора проводять органні пересадки нирки і печінки.
Медики зауважують, що кількість трансплантацій від живого донора наразі зменшується й складає менше 40%, що пов’язане із активним впровадженням та популяризацією трансплантаційного механізму саме посмертного донорства.
Забір анатомічного матеріалу у живого донора відбувається лише за наявності висновку консиліуму лікарів та за умови, що завдана його здоров’ю шкода буде меншою, ніж небезпека, що загрожує життю реципієнта.
У переважній більшості випадків наявність однієї нирки після донорства не впливає на спосіб життя людини. А через 3 місяці після видалення частини печінки, вона досягає в організмі донора попереднього розміру. Хоча, безумовно, хірургічне втручання і донорство все ж несуть певні ризики для фізичного здоров’я донора. Тому люди, які своєю жертовністю дали рідним шанс на повноцінне життя, окрім психологічної винагороди, мають і певні пільги від держави.