Музей-квартира Лесі Українки
Музей “Меморіальна квартира родини Косачів”, або, попросту, Музей Лесі Українки знаходиться за адресою вулиця Саксаганського, 97.
У музеї два поверхи. На першому – п’ятикімнатна квартира родини Косачів. Тут у період з 1899 по 1909 рік жили сама Леся, її мати Олена Пчілка, брат Микола Косач.
Збереглася кімната кожного з них, а також їдальня та вітальня. Кажуть, що сама Леся Українка перебувала в цьому будинку періодично. За станом здоров’я вона була змушена в холодну пору року їхати на південь.
У кімнатах збережений інтер’єр, в якому мешкали Косачі. Відвідувачі можуть побачити велике дзеркало у великій дерев’яній різьбленій рамі, старий комод, обтягнуту червоною тканиною тахту з подушками, килими, книжкові полиці зі старовинними виданнями, шафи, робочий стіл письменниці і її крісло, обідній стіл, накритий білою скатертиною і багато інших предметів побуту.
У музеї також демонструють зразки вишивок, які колекціонувала Олена Пчілка, срібний посуд чоловіка Лесі Українки, Климента Квітки.
На другому поверсі музею розміщена літературна експозиція.
Тут зберігаються її рукописи, чернетки, рідкісні книжкові видання, інструменти для письма та інші предмети, якими Леся користувалася за життя.
Кабінет-музей В’ячеслава Чорновола
Меморіальний кабінет найвідомішого у світі українського дисидента та народного героя України, діяча руху опору проти зросійщення та національної дискримінації українського народу, ініціатора проголошення Декларації про державний суверенітет та Акта проголошення незалежності України В’ячеслава Чорновола знаходиться по вулиці Олеся Гончара, 33. Будинок є одним з найкращих зразків архітектури у стилі модерн, збереженої в Києві.
В експозиції музею представлені документи, фотографії та особисті речі В’ячеслава Чорновола.
У меморіальному кабінеті зібрані речі, які вже стали історичними: легендарний самвидавівський “Український вісник”, табірні фотографії, листи з ув’язнення, політичні листівки та особисті документи В’ячеслава Чорновола, одяг, який був на ньому в день загибелі.
“Ефект присутності” створюють особисті речі політика: робочий стіл Чорновола з акуратно покладеними окулярами та мобільним телефоном, недбало накинутий на спинку стільця скромний піджак, кепка.
На стендах репрезентована інформація про дитячі, юнацькі та студентські роки, про правозахисну діяльність, перебування в радянських таборах та засланні. На світлинах – перші мітинги за незалежність наприкінці 1980-х, створення Української Гельсінської групи, обрання на посаду голови Львівської облради, діяльність як гетьмана Українського козацтва, депутата Верховної Ради України, члена Парламентської Асамблеї Ради Європи, голови Народного Руху України.
Політик та дисидент В’ячеслав Чорновіл загинув 25 березня 1999 року поблизу Києва в автокатастрофі. Його рідні та соратники досі переконані, що загибель була не випадковою. Посмертно В’ячеславу Чорноволу було надано звання Героя України.
Музей-квартира Миколи Лисенка
Музей композитора Миколи Лисенка – розташований по вулиці Саксаганського, 95-б. Тут композитор винаймав 2-й поверх із серпня 1894 до самої смерті – листопад 1912 року.
У меморіальній вітальні представлено концертний рояль “Блютнер” та портрет Лисенка в унікальній різьбленій рамі.
Також відтворений робочий кабінет митця, де зберігаються більшість меморіальних меблів і особистих речей композитора.
Музей-квартира Булгакова
Одна з головних пам’яток Андріївського узвозу – Літературно-меморіальний музей Міхаїла Булгакова. Це найвідоміший київський музей-квартира у світі. Сьогодні музей викликає багато дискусій в українському суспільстві, особливо в контексті нинішньої російської агресії проти України.
Саме у домі № 13 на Андріївському узвозі, мешкала родина Булгакових 1906 по 1919 рік. Будинок є пам’яткою архітектури, містобудування та історії.
Сьогодні у музеї близько трьох тисяч експонатів, з яких 500 належали безпосередньо Михайлу Булгакову та його родині.
Експозиція музею не зовсім звичайна. Вона являє собою два світи, що паралельно існують та взаємодіють у стінах однієї будівлі. Перший світ – реальний, біографічний, пов’язаний з особою письменника і долею його родини.
Другий світ – вигаданий, літературний.
Для огляду пропонуються сім кімнат другого поверху, які розташовані так само як і за життя Булгакова. Це вітальня, їдальня, медичний кабінет, книжна та кімнати членів сім’ї письменника.
На першому поверсі музею Булгакова знаходяться дві експозиційні зали та Літературна вітальня. Виставковими приміщеннями також служать підвал і веранда будинку. Верхній і нижній дворики будівлі – місце проведення фестивалів, зустрічей, спектаклів, творчих вечорів.
Повномасштабне вторгнення стало поштовхом до переосмислення місця, змісту і ролі культурних об’єктів на мапі Києва, у першу чергу тих, які безпосередньо пов’язані з її культурою та діячами.
Оновлена виставка аналізує, з одного боку, причини несприйняття російською меншістю, до якої належала велика родина Булгакових, “українського питання”, з іншого – “залежність” письменника Булгакова від Києва та України у створенні власного художнього світу. Саме Україна стала “культурним донором”, завдяки якому народився роман “Біла гвардія”, а також одні з найпоетичніших рядків “Майстра і Маргарити”.
Музей-квартира Павла Тичини
Музей-квартира українського поета, перекладача, публіциста, політика, громадського та державного діяча доби УНР та УРСР Павла Тичини знаходиться по вулиці Терещенківська, 5. Тичина жив у п’ятикімнатній квартирі №3.
Після смерті Павла Тичини його вдова Лідія Папарук зберегла в ній не лише творчу спадщину поета, його архів та бібліотеку, але й інтер’єр помешкання, який був за його життя.
В експозиції музею максимальна автентичність розміщення предметів в інтер’єрах і створений ефект присутності господаря.
У робочому кабінеті Тичини зберігаються книги, художня колекція, музичні інструменти, зокрема, рояль, бандура та кларнет, на якому поет грав у роки навчання в Чернігівській семінарії, а також його 12 малюнків.
Стіни прикрашають родинні фото, килими, кераміка, вишивка, предмети з дерева, прикрашені різьбою. В шафах 60 краваток та національний одяг східних народів – подарунки колег.
У спальні зберігаються авторські примірники прижиттєвих публікацій, збірок, перекладів, публіцистики.
У меморіальній бібліотеці Тичини – 21 101 видання: стародруки, збірки української, європейської, східної класики, роботи з історії та літературознавства та майже три тисячі книг з дарчими написами.
Незмінним супутником Павла був червоно-синій олівець. Саме червоним та синім кольором Павло Тичина найчастіше робив помітки на сторінках, читаючи книжки. І ця звичка допомогла встановити, скільки книг зі своєї бібліотеки прочитав і опрацював Тичина (приблизно 87%).
Музей-квартира Миколи Бажана
Поет, перекладач, культуролог, енциклопедист, філософ, громадський діяч Микола Бажан був сусідом Павла Тичини – вони жили в одному будинку по вулиці Терещенківська, 5.
У квартирі № 5 Микола Бажан мешкав близько сорока років. Там і створили його літературно-меморіальний музей.
Основу колекції музею складають побутові речі, документи, матеріали, зразки мистецтва та бібліотека митця. Більшість речей наразі сховані, а в деяких залах повилітали вікна від ракетного обстрілу.
Меморіальна частина музею відтворює атмосферу, в якій жив і творив Микола Бажан, – дружина письменника зберегла квартиру такою, якою вона була за життя господаря. Відвідувачі можуть оглянути кабінет, вітальню, мистецьку та інші кімнати письменника, побачити його особисті речі.
В експозиції представлені прижиттєві видання поезій митця, рукописи, його переклади творів майстрів світової літератури, першовидання творів поета, унікальні фото, колекції гутного скла, косівської кераміки, межигірського фаянсу та майоліки. У зібранні образотворчого мистецтва — картини українських та західноєвропейських майстрів.
Бібліотека Миколи Бажана налічує понад 8 тисяч книг. З-за кордону він привозив книги з історії мистецтва, які неможливо було придбати в СРСР. Цінні радянські видання купував через Академію Наук. До речі, Бажан володів технікою швидкочитання: книжку на 400-500 сторінок міг прочитати впродовж двох годин.
Бажан знався на живописі – мав картини Катерини Білокур, Івана Труша, Василя Кричевського, Миколи Пимоненка, Михайла Дерегуса, Іллі Рєпіна, Василя Полєнова. Багато із них, особливо трофейні з Європи, він купував на аукціонах.
Також у Бажана величезна колекція платівок – Бах, Моцарт, Гендель, Чайковський, Вагнер, Сибеліус, Шостакович тощо.
Меморіальна квартира Михайла Грушевського
Музей першого президента України Михайла Грушевського знаходиться по вулиці Паньківська, 9.
Будинок у 1908 році разом із садибою придбала родина Грушевських. На садибі звели шестиповерховий прибутковий “фамільний дім” з мансардою, який 1918-го обстріляли, а 1921-го зруйнували більшовики. Але лишився триповерховий флігель, де після повернення з еміграції 1924–1931 рр. жив Михайло Грушевський із дружиною та донькою.
Кімнати Історико-меморіального музею Михайла Грушевського облаштовані меморіальними меблями Грушевських, а робочий кабінет відтворений за музейною реконструкцією.
У колекції музею близько семи тисяч експонатів: меблі, побутові речі, особисті документи, рукописи, найповніше в Україні зібрання творів Грушевського та видань за його редакцією, листи, портрет доньки Катерини, книги з бібліотеки Грушевського з його штампами та дарчими відомих науковців.
Також у музеї тут є численні фото родини.
Квартира-музей родини Івана Франка
Будинок, де жила родина письменника, поета, публіциста, перекладача, мистецтвознавця, фольклориста, етнолога, історика, економіста, видавця і редактора, громадського та політичного діяча Івана Франка знаходиться по вулиці Володимирська, 48 А, офіс № 15.
Музейний заклад створено у будинку, куди у 1950 році радянська влада примусово переселила родину сина Івана Франка Тараса зі Львова.
Музей-квартира складається з п’яти залів, де містяться архівні документи, фотографії з сімейного архіву, частково відображено побут родини, предмети інтер’єру, листи, машинописи та малюнки.
Також представлено експозицію, присвячену Іванові Франку, який перебував у Києві тричі (у 1885, 1886 й 1909 роках), та його дітям: Андрію, Петру, Тарасу та Анні, життя яких пов’язане з Києвом.
Також тут є меморіальна кімната, яка частково відтворює побут родини Тараса Франка, документи та праці Тараса, Зіновії, Дарії та Роланда Франків.
Музей-квартира Марії Заньковецької
Меморіальний будинок-музей зірки української театральної сцени Марії Заньковецької знаходиться по вулиці Великій Васильківській, 121. У квартирі №4 акторка провела останні роки життя.
Експозиція музею-квартири налічує понад дві тисячі експонатів та складається з двох частин. Перша – історико-біографічна, де висвітлено життя і творчість Марії Заньковецької. Друга – меморіальна – це квартира акторки, де вона жила з 1918 до 1934 року.
У квартирі відтворений інтер’єр кімнат із меблями та речами, що належали актрисі.
У музеї представлені світлини Марії Заньковецької, рукописи, колекція сценічних костюмів, живописні роботи, особисті речі, меблі, предмети побуту, афіші її вистав, колекція актриси з фондів Державного музею театрального, музичного та кіномистецтва тощо.
Свого часу Марія задавала моду на народний одяг, осучаснювала його та адаптовувала до актуальних кроїв.
Водночас вона мала абсолютно європейські сукні, які доповнювала такими ж капелюшками чи рукавичками, що були в гардеробі іноземних модниць.
Музей-квартира Віктора Косенка
Видатний український композитор, піаніст, педагог, громадський діяч Віктор Косенко жив у будинку № 9 по вулиці Михайла Коцюбинського, у квартирі № 4.
Після смерті Косенка у квартирі був відкритий меморіальний кабінет-музей митця.
У музеї зберігаються особисті речі, рукописи, фотоархів, епістолярна спадщина композитора, видання та грамзаписи його творів.
Експозиційний простір музею складається з двох частин: меморіально-біографічної (вітальня й кабінет) та виставкової (третя кімната).
У меморіальній частині на основі фотографій, спогадів та публікацій відтворено інтер’єри помешкання, де жив композитор із родиною, представлені його унікальні особисті речі, зокрема, стародавня срібна ложка з батьківського дому Косенка.
Завдяки аудіовізуальним засобам відвідувачі можуть в інтерактивній формі долучитися до епохи, в якій жив Косенко, та познайомитися з його музикою.
Дивіться також: Київський “Роліт” – унікальний будинок, який зберігає злочини СРСР