Послухати уривки зі стародруків, датованих XVII і XVIII століттями, можна у столиці. Їх вперше покажуть на інтерактивній виставці Ukraine WOW у Києві. Кожне з цих видань — неоціненне джерело інформації про Україну тих часів: військової справи, побуту, освіти, культури, релігії.
Уривки зі старовинних книг озвучили:
- голова фонду «Повернись живим» Тарас Чмут,
- письменник та військовий Сергій Жадан,
- засновник шоу «Леви на джипі» та військовий Андрій Лузан,
- волонтер Сергій Стерненко,
- мандрівник Антон Птушкін,
- історик Тімоті Снайдер.
Голосами сучасників зазвучали тексти інженера і картографа Гійома Левассера де Боплана (1651 рік), філософа-просвітника Вольтера (1731 рік), офіцера й дипломата П’єра Шевальє (1663 рік), мандрівника Джозефа Маршалла (1772 рік), пастора та історика Йоганна Гербінія (1675 рік), математика й картографа Андреаса Целларія (1659 рік). Консультанткою проєкту стала Валентина Бочковська, директорка Музею книги і друкарства України.
Оригінали видань для виставки передали Національна бібліотека України ім. Вернадського та приватні колекціонери.
Стародруки, придбані для виставки, будуть потім передані до Національної бібліотеки імені Вернадського, — розповідають співзасновниці Ukraine WOW Ярослава Гресь та Юлія Соловей. – Щоб кожен, хто цікавиться історією, мав доступ до рідкісних видань і міг дізнатися більше про те, якою бачили Україну тих часів
Послухати уривки зі стародруків можна буде вже з 26 вересня до 9 листопада на Київському центральному залізничному вокзалі, у виставковому просторі на 14-й колії. Придбати квиток можна буде онлайн на сайті Concert.ua (передпродаж буде доступний незабаром).
Частину коштів із продажу квитків перекажуть на підтримку Національної бібліотеки України ім. Вернадського, Музею археології при Інституті археології НАН України, Національного науково-природничого музею при НАН України, Черкаського міського археологічного музею середньої Наддніпрянщини, Національного музею історії України, Чернігівського обласного історичного музею ім. В. В. Тарновського.
Більше про старовинні видання
Назва «Україна» починає дедалі частіше з’являтися на європейських мапах із середини XVI століття, витісняючи старі — «Русь» чи «Рутенія». Особливе місце належить картам і книзі французького інженера та архітектора Гійома Левассера де Боплана (1651) — своєрідному GPS-навігатору того часу.
Роботи Боплана були настільки точними, що військові й мандрівники користувалися ними понад півтора століття як головним джерелом знань про українські землі. Завдяки йому Європа побачила Україну як країну зі своєю географією, культурою та силою. Окремі фрагменти праці Боплана «Опис України» використав Михайло Драгоманов у своїй книзі «Про українських козаків», надрукованій у 1876 році в Києві.
Це були перші спроби передати текст книги українською мовою, а повний переклад був здійснений 1990 року.
Саме з Києва пішов той благородний люд, який нині зветься запорозькими козаками, ― пише Боплан у своїй книзі Description d’Ukranie, qui sont plusieurs provinces du Royaume de Pologne. Contenues depuis les confins de la Moscovie, iusques aux limites. ― Протягом багатьох літ вони заселяють різні місця по Борисфену і довкола; ще й тепер їх кількість сягає до 120 тис. чоловік, призвичаєних до війни і готових менш як за тиждень до виконання будь-якого наказу, що йде від імені короля
Французький філософ Вольтер у книзі «Історія Карла XII, короля Швеції» (Histoire de Charles XII roi de Suède, 1731) описав події Великої Північної війни на українських землях — союз Мазепи з Карлом XII та Полтавську битву.
Для нього Україна була окремою політичною силою Європи, чітко відділеною від Московії, яка лише з 1721 року почала називати себе Росією. «Україна завжди мала натхнення бути вільною», ― писав Вольтер у першому томі видання, представленого на Ukraine WOW.
Книга П’єра Шевальє A Discourse of the Original, Countrey, Manners, Government and Religion of the Cossacks, With another of the Precopian Tartars (1663) — унікальне свідчення про Україну епохи Богдана Хмельницького, написане очевидцем і сучасником подій. Вона століттями залишалася головним джерелом для розуміння козацької державності.
П’єр Шевальє, французький офіцер, дипломат і радник королівського монетнoго двору, приїхав на наші землі не як дослідник, а як командир. Існують відомості, що він мав контакти з козаками, яких французький уряд планував завербувати на службу.
В часи Хмельниччини Шевальє став секретарем французького посольства у Варшаві. За десять років він зібрав унікальні спостереження про побут, віру, устрій і боротьбу козаків. Так народилася праця «Історія війни козаків проти Польщі» (1663), яка складається з кількох частин, зокрема «Розвідки про землі, звичаї, уряд, походження та релігію козаків». Важливо, що Шевальє не ототожнює українців із московитами, а розглядає їх як окремий народ зі своєю землею, мовою, політичними амбіціями.
У 1768‒1770 роках англійський мандрівник Джозеф Маршалл здійснив велику подорож (Grand Tour) — типову для тодішньої британської еліти освітню мандрівку Європою. Саме з цікавості та бажання побачити світ він дістався і до України, а після повернення опублікував книгу Travels through … Russia, the Ukraine and Poland (1772), яка стала цінним джерелом знань про наші землі з європейського погляду.
У 1770 році його маршрут пролягав через Стародуб, Чернігів, Київ і Очаків. Маршалл не мав заздалегідь сформованої думки про ці місця і, можливо, саме тому побачив більше, ніж бачили ті, хто дивився на нашу землю очима імперії. Його подорож — це не просто опис маршруту, а глибоке занурення в простір і культуру.
Україну застав я як країну неймовірно родючу й дуже добре загосподарену, — зізнавався він, — неподібну до уяви, яку я створив собі про Україну на основі прочитаних книжок»
Серед експонатів виставки й книга Religiosae Kijoviensis cryptae, sive Kijovia subterranea («Священні київські печери, або Підземний Київ», Єна, 1633), у якій німецький пастор та історик Йоганн Гербіній описав Києво-Печерську лавру як центр духовності та культури, що вразив його освіченістю ченців і впорядкованістю життя.
Це перевернуло його уявлення про українські землі. Попри те, що він ніколи не відвідував Київ, йому вдалося сконтактувати з архимандритом Києво-Печерської лаври Інокентієм Гізелем, який надіслав йому примірник «Києво-Печерського патерика» (Київ, 1661) з двома планами печер, що й слугувало основою його майбутньої книги.
Крок, який на той час мав революційне значення, зробив картограф і математик Андреас Целларій: у книзі Regni Poloniæ, Magnique Ducatus Lituaniæ: Omniumque regionum juri Polonico Subjectorum. Novissima Descriptio («Королівство Польське, Велике князівство Литовське. Усі регіони праву польському підлеглі», Амстердам, 1659) він намагається зафіксувати складну політичну географію Речі Посполитої. І серед іншого чітко позначає: «Ukraina».
Маркування «Україна» дозволяє сказати, що Целларій не просто окреслив термін, а оформив його як самостійну одиницю в політичному просторі. На карті схематично зображені Київ, Львів, Кам’янець-Подільський.
Ми можемо навіть уявити, якими вони були в середині XVII століття, адже, крім описів та позначок на карті, в книзі є гравюри цих міст, де позначені фортеці, річки, будинки, собори й навіть люди. Ця мапа — не лише орієнтир для європейців XVII століття. Вона й досі говорить про важливе: ми були віддавна. Зі своєю назвою, своїми містами, своєю історією.