Ті, що віщують погоду: історія заснування обсерваторії імені Бориса Срезневського

Автор: Любава Лисичкіна
16:49 13.05.2023

Події Першої світової війни та Визвольних змагань призвели до фактичного руйнування мережі метеоспостережень.

Ті, що віщують погоду: історія заснування обсерваторії імені Бориса Срезневського

Про власну історію розповіли у Центральній геофізичній обсерваторії імені Бориса Срезневського.

Будівництво обсерваторії почалось 18 травня 1851 року, а вже 15 травня 1855 року відбулось її відкриття на вулиці Льва Толстого, 14. Ця будівля і понині розташована на тому ж місці і має статус пам’ятки архітектури.

Першим директором обсерваторії був професор фізики Київського університету Ернест Кнорр. І в подальшому в XIX столітті керівниками обсерваторії були відомі вчені: професори Матвій Тализін; Михайло Авенаріус, за керівництва якого була зміцнена приладова база і розширена програма спостережень та створена школа метеорологів; Олександр Клоссовський, який організував і очолив метеорологічну мережу південно-західної росії, керував діяльністю метеорологічної мережі Бессарабської, Херсонської, Таврійської, південних повітах Київської і Подільської губерній.

Авторитет обсерваторії зріс з приходом на посаду директора Петра Броунова.

Він почав роботу з розширення програми метеорологічних спостережень, а пізніше організував Придніпровську метеорологічну мережу, до якої у 1896 році входило понад 700 станцій і постів. За каденції Йосипа Косоногова були започатковані спостереження за інтенсивністю опадів і сонячною радіацією, організована служба інформування про умови вегетації і врожаю сільськогосподарських культур.

Події Першої світової війни та Визвольних змагань призвели до фактичного руйнування мережі метеоспостережень. Її відновлення пов’язано з організаторськими талантами першого очільника створеної в 1921 році Української метеорологічної служби Миколи Данилевського. За його ініціативи, для забезпечення кращих умов для проведення аерологічних спостережень у 1925 році було прийнято рішення про організацію геофізичної обсерваторії у селі Тимки в 20 км на південь від м.Бобровиці Чернігівської області.

У 1931 році обсерваторію було перенесено до Борисполя. Сюди ж в 1934 році було переміщено з Києва магніто-метеорологічні та актинометричні спостереження. З 1935 року в обсерваторії почали проводитись запуски радіозондів Молчанова (найновіші на той час). В тому ж році радіозонд був запущений в Києві з площі Богдана Хмельницького.

Після повернення у 1943 році радянської влади у Києві почалось відновлення науково-дослідної геофізичної обсерваторії, яка до 1953 року змінила чотирьох директорів: Валентина Попова, Івана Бучинського, Павла Андрійченка та Іллю Данільцева.

В обсерваторії проводились різноманітні спостереження та дослідження. Агрометеорологічні спостереження проводились на тодішній околиці Києва. Нині на тому місці за адресою Проспект Науки, 37 розташована об’єднана гідрометеорологічна станція Київ.

В 1953 році на базі геофізичної і гідрологічної обсерваторій в Києві був відкритий Український науково-дослідний гідрометеорологічний інститут. До його складу уввійшли окремі науково-дослідні відділи, сектори і лабораторії вказаних обсерваторій.

 

Великий Київ у Google News

підписатися