Однією з найцікавіших будівель першого кварталу вулиці Хрещатик є семиповерхова кам’яниця, зведена у 1911-1912 роках на замовлення відомого підприємця та цукрозаводчика Іллі Закса, спадкового почесного громадянина Києва.
Авторами будівлі стали відомий зодчий Йосип Зекцер nf його колега Дмитро Торов.
На момент спорудження ця будівля вважалася найвищою на Хрещатику і являла собою новий тип висотної споруди, що нагадувала офісне приміщення більше, ніж житлову забудову. Історія забудови цієї ділянки відома з середини ХІХ століття.
У 1853 році її власником став купець Кіндрат Ховалкін, чиї володіння охоплювали значну територію з кількох ділянок: № 4 і 6 на Хрещатику, № 1, 3, 5 на Трьохсвятительській і № 10 на Костельній вулиці. Також на території садиби він збудував свій власний будинок на розі вулиць Костьольної та Трьохсвятительської.
Сам Кіндрат Ховалкін, відомий як підрядник на будівництві Володимирського собору, мав трагічну долю: спочатку раптово померла його дружина, а згодом і молода донька. Втративши сенс життя, колись успішний підприємець продав усю свою нерухомість та земельні ділянки і прийняв чернечий постриг під ім’ям Еразм у Голосіївській пустині.
Садибу розділили на кілька частин і продали новим власникам. У 1874 році на місці майбутнього будинку Закса був зведений невеликий триповерховий маєток у стилі неоренесансу для купця другої гільдії Федора Кейла, який мав пруське коріння. Після його смерті у 1887 році садиба перейшла у власність його вдови Емілії-Лідії, яка володіла маєтком до початку XX століття.
У 1909 році нащадки подружжя Кейлів продали садибу синові відомого цукрозаводчика Іллі Заксу. Він зруйнував стару забудову та замовив проєкт сучасної споруди, яка мала поєднати у собі квартири та офісні приміщення різноманітних установ і підприємств, а також крамниці та склади.
Семиповерховий будинок, збудований у стилі пізнього модерну, має симетричну п’ятидільну композицію головного фасаду, утворену трьома стіновими виступами. Декоративні елементи фасаду включають рельєфний орнамент, балюстради з фігурами грифонів та барельєф на тему праці, натхненний твором бельгійського скульптора Костянтина Меньє «Тріумф праці». Меньє стверджував, що ідею для панно знайшов під час аварії на скляному заводі.
Подібні теми на початку XX століття були популярними в Європі, однак для Києва така ідея була новаторською, адже у будівлі на Хрещатику, 6 вперше в скульптурі міста була відображена тема праці.
У 1910-х роках у будинку Закса, окрім квартир, розташовувалися різні установи та підприємства, такі як Тульсько-Черкаське товариство цукрових заводів, контора Другого страхового товариства, Київське відділення торгово-промислового банку, кілька майстерень, контора чавунно-ливарних заводів, представництво машинобудівних заводів у Москві та інші. Серед магазинів тут були тютюнові братів Коген і «Оттоман», аптека Р. Келлера, а також магазини одягу.
У 1919 році будинок був зруйнований внаслідок пожежі. Його відновили лише наприкінці 1920-х років, і тоді ж споруда змінила своє призначення, отримавши назву «Будинок Трестів». Наразі будинок Закса є одним з найяскравіших зразків пізнього модерну у Києві та з 1982 року має статус пам’ятки архітектури місцевого значення.
Але в історії нашого міста є чимало трагічних сторінок, серед яких можна назвати варварське знищення центральної частини міста військами НКВС у вересні 1941 року.
ГОТЕЛЬ «НАЦІОНАЛЬ»
Однією з найоригінальніших споруд старого Хрещатика був готель «Національ», який замикав вулицю, виходивши другим фасадом на Бессарабську площу. Збудований за проєктом видатного архітектора Володимира Ніколаєва на замовлення купця Марра.
Перший поверх будівлі орендували магазини, а два горішні займав готель «Національ», першим власником якого був підприємець Шульц.
Хоча готель постійно змінював власників і назву, називаючись то «Національним», то «Великим національним», то просто «Націоналем», це не заважало його репутації одного з найкращих у місті.
З 1906 року у приміщенні готелю діяв кінотеатр «Електробіограф».
У вересні 1941 року будівля готелю «Національ» була істотно також пошкоджена внаслідок пожежі, а після війни її розібрали для розширення вулиці.
Вже у 1950-х на цьому місці було збудовано житловий будинок, де працював відомий стереокінотеатр «Орбіта» (Хрещатик 29/1)
БУДІВЛЯ СТРАХОВОГО ТОВАРИСТВА ТА КОНДИТЕРСЬКА «ЖОРЖ»
Будівля вважалася однією з наймонументальніших споруд Хрещатика, яку кияни часто називали Будинком Лицаря завдяки наріжному еркеру, що завершувався вежею зі шпилем, нагадуючи романтичні європейські замки.
Споруджена на розі Хрещатика і Прорізної вулиці, шляхом надбудови двоповерхової будівлі. Її проєкт створив видатний київський зодчий Владислав Городецький.
На першому поверсі діяла культова кондитерська «Жорж», заснована пруським підприємцем Жоржем Дортенманом ще у 1872 році.
У 1886 році власник закладу запрошує для оформлення інтер’єрів Михайла Врубеля, який у той час приїхав до Києва для роботи у Володимирському соборі. Тож, заклад вважався не лише елітарною кондитерською, але й був своєрідним витвором мистецтва.
Окрім солодощів, родзинкою закладу були спеціальні бомбон’єрки (коробочки для цукерок), які можна було створити за індивідуальним дизайном та побажаннями замовників. Їх часто замовляли, як подарунки під час різних урочистостей та церемоній.
Після смерті першого власника, його кондитерській бізнес перейшов до французів- Марти Берто та Луї Вірта.
За радянський часів у будівлі діяв магазин «Дитячий світ». На початку німецької окупації Києва, в ній розмістилася німецька комендатура.
24 вересня 1941 року о 16.00 годині будівля злетіла в повітря внаслідок вибуху першої радіокерованої бомби, ставши початком масштабного знищення вулиці Хрещатик та прилеглих вулиць Києва.