44-річний Василь Зинкевич-молодший має у війську позивний “Зіна”.
Як повідомляється, до мобілізації Василь працював графічним дизайнером, створював логотипи й оформлював сайти.
В юності займався музикою – разом із Сашком Положинським заснував гурт Тартак, пізніше виступав у рок-гурті, але зрештою обрав інший шлях і зосередився на кар’єрі поза сценою.
Після 2014 року Василь почав готуватися до можливого призову, а з початком повномасштабної війни у 2022-му активно волонтерив. Хотів ще записатися до київської тероборони разом із братом, але на той момент місця у ній були укомплектовані, а зброя роздана. У 2024 році Зінкевич-молодший звернувся до рекрутингового центру 3 ОШБр, де пройшов тестовий вишкіл. Вже на початку 2025-го після навчання у Десні та на базі бригади вийшов на бойові позиції.
– Я, коли збирався мобілізовуватися, відчував відповідальність і розумів, що треба жертвувати собою, захищати. Розумів, що буде кров, піт, бруд, важка чоловіча робота. Були моменти, коли я докоряв собі, що не прийшов у армію раніше, бо хлопцям так важко, а я займався бозна-чим, – поділився боєць.
Легендарний співак Василь Зінкевич, тато воїна, дізнався, що син став до зброї вже по факту. Військовий пояснив, що мовчав, бо хвилювався за здоровʼя тата. Але народний артист сказав, що пишається вчинком сина.
Василь “Зіна” згадує, що батько був дуже уважним до освіти синів, завжди намагався їх навантажувати знаннями. Коли батьки розʼїхалися, Василем і Богданом опікувався тато.
-Він був справжнім нашим наставником. Батько домагався, аби ми з братом завжди були завантажені навчанням і не мали часу відволікатися. Ми навіть на канікулах у Великій Британії займалися в літній мовній школі. Я не скажу, що був відмінником, так, середнячком — хорошистом. Батько був дуже наполегливим, ставлячи перед нами завдання, націлюючи на результат.
Його головна настанова була — вчитися, бо як не будеш вчитися, то хіба що волам хвости крутитимеш. Він нам не читав нотацій. Навчання наше відбувалося якось само собою. Ми з братом просто дивились на нього й розуміли, що ця людина відповідальна й працелюбна. І певною мірою рівнялися на нього. Він для нас був і є великим авторитетом, — розповідає Василь.