Світлину із розквітлим каштаном розмістила на своїй сторінці у Фейсбуку користувачка Ярина Лазько.
За її словами, цвітіння каштанів відбувається на Хрещатику.
На Хрещатику каштанові алеї з’явилися після Другої світової війни. Їх висаджували уздовж оновленої забудови, яку знищили у боях за місто.
Загалом каштан – це символ міста Києва і історія його становлення налічує десятиліття.
У 1842 році Київ відвідав 46-річний Микола I. Цей візит імператора, який був частим гостем на дніпровських кручах, зарубав першу в історії спробу киян масово озеленити своє місто каштанами.
Правдива ця розповідь чи ні, але вона так часто переказується любителями старовини, що давно перейшла в розряд історичного факту. Щоразу обростаючи новими подробицями.
– Імператорський посланець прибув до Києва раніше за Миколу, – каже Роман Палачега, завідувач відділом інтродукції рослин ботсаду імені Фоміна. – Зібравши інформацію, гонець повернувся.
“Государ, – сказав він. – На вашу честь висадили каштани вздовж бульвару Бібикова (Дмитро Бібиков, у 1837-1852 роках Київський військовий губернатор; бульвар, названий на його честь, нині бульвар Шевченка).
“Прибрати! – наказав імператор. – І висадити пірамідальні тополі!”.
За одну ніч, поки імператор під’їжджав до Києва, каштани викорчували, замінивши їх на “правильні” дерева.
– Ідея з каштанами Миколі не сподобалася, – продовжує Палачега. – Він був упевнений, що краще виглядати будуть тополі. Він бачив, як їх висаджували в Європі: колонами, вздовж довгих бульварів.
Микола I був військовим інженером, розбирався в містобудуванні, плануванні, озелененні. Тому часто брав пряму участь в різних проєктах.
Загалом в ту ніч 1842-го каштани на київському бульварі прибрали, але роздали мешканцям, щоб це дерево пішло в маси.
Каштани в Києві поодиноко зустрічалися задовго до приїзду Миколи I.
За словами краєзнавця Владислави Осьмак, в різних джерелах йдеться про те, що їх, наприклад, висаджували на території Лаври у 18 столітті.
Є інформація й про каштан митрополита Петра Могили. Дерево начебто росло в Голосієво приблизно з 1625 року. Але достовірного підтвердження цьому немає.
– Те, що ми називаємо “каштаном”, – це Aesculus hippocastanum, “кінський каштан”, “гіркокаштан”, – показує Роман Палачега кілька старих дерев в ботсаду біля метро “Університет”. – Він родом з Балкан. У Європі його ще називали “деревом-букетом” – через цікаве цвітіння навесні.
У 1799 вперше висадили алею з 17 каштанів у парку Буші, який перебував тоді на околицях Лондона, – ділиться Роман Палачега.
Коли саме гіркокаштан став завойовувати вулиці Києва? На документ, який може хоч якось прояснити це питання, посилається Владислава Осьмак.
Мова про “Очерк истории древесных насаждений города Киева и деятельности городской Садовой комиссии. 1887-1897”, який написав Олександр Осипов.
– Осипов очолював міську Садову комісію, виніс на розгляд Міської думи план озеленення Києва, який було схвалено, – ділиться Осьмак. – Згідно з планом, на вулицях мали висаджувати дерева одного виду.
Каштан зустрічається чи не найчастіше на всіх вулицях Старокиївської дільниці, крім Хрещатика. На Бульварній дільниці, в тому числі на Безаківській вулиці (зараз – Симона Петлюри).
Тобто це дерево було цілеспрямовано і централізовано поширено у Верхньому місті й частині Нової Будови (сьогодні – район “Олімпійської”, “Палацу Україна” і “Либідської”).
– Я знайшла видання, де є статті 1960-70-х років про київську дендрологію. Там є дані, що 1966 року гіркокаштан становив 7,3% рослинності у київських парках. Він належав до групи дерев, які найкраще акліматизувалися у наших умовах, – додає Осьмак.
На початку 90-х значущість київських каштанів як символу закріпило керівництво підземки.
З 92-го по 94-й рік в метро їздили по металевим жетонам з мідним покриттям і зображенням листа каштана. Потім їх стали випускати з пластика. Сьогодні раритетні металеві жетони можна купити в інтернеті, заплативши за один до ста гривень.
У міському просторі зображення каштанів почали з’являтися ще в кінці 19-го – на початку 20-го століть, коли архітектори та скульптори переносили його на фасади будинків.
У 1956-му кулінари продемонстрували світові легендарний “Київський торт”, на якому досі красується соковитий п’ятилистник.
Пізніше з’явилося одне з найбільш популярних і дорогих видів морозива у СРСР – “Каштан” за 28 копійок. Емблема хокейного клубу “Сокіл” теж відобразила цей символ Києва.
– Моя пісня “Хрещатик” починається з трьох слів “Каштани, каштани, каштани”… Звичайно ж, це символ міста! – каже автор “Хрещатика” Юрій Рибчинський.
Коли майбутній народний артист був маленьким хлопчиком, з усіх радіоприймачів лунав “Київський вальс”: “Знову цвітуть каштани, хвиля Дніпровська б’є. Молодість мила – ти щастя моє”.
– Наше покоління називало Хрещатик “Бродвеєм”, – згадує Юрій Рибчинський. – Це було місце, куди кияни, де б вони не жили, приїжджали знайомитися.
Щовечора по одній стороні йшли дівчата, по іншій – хлопці. Потім це все змішувалося. Тоді це ми називали “клеїти”.
Каштани росли скрізь, не тільки на Хрещатику. І нічим не хворіли, як зараз.
Ну, знайдіть каштани, які не хворіють! Або врешті-решт знайдіть протиотруту. Вони там туї посадили! Завтра ще пальми придумають.
Офіційне визнання каштана як символа столиці сталося 27 травня 1969 року. В цей день партійні боси затвердили герб Києва, на якому “дерево-букет” зайняло центральне місце.
Авторами герба стали Флоріан Юр’єв і Борис Довгань. Це був цікавий тандем, в якому перший був вихідцем з Сибіру, а другий – українським патріотом.
Дорога до появи герба Києва часів СРСР була непростою. У конкурсі брали участь художники з усієї України.
Відбір проходив в три етапи. За словами Юр’єва, він підключив до роботи Довганя, який вніс деякі правки.
– Спочатку у мене на гербі були квітки каштана, – згадує Юр’єв. – Але в геральдиці не надто прийнято натуралистичне відтворення, і довелося їх стилізувати на останньому етапі конкурсу.
Тоді Довгань – а він був, як то кажуть, українським націоналістом – сказав: “Замість квіточок потрібно помістити трикутник Нарбута (мається на увазі “трикутник Серпінського “, який використовував у своїй графіці Георгій Нарбут)”.
Герб Юр’єва-Довганя “узаконив” київський каштан як символ столиці.
– Я переїхав в Київ з рідної Чернівецької області в 50-х, і каштани в місті були скрізь, – згадує Чебаник. – Ми по Хрещатику як по саду ходили.
Коли з’явився герб міста, то була для нас ціла подія. До того каштана на офіційній символіці не зустрічалось. Але Київ завжди був містом-садом. Такого зеленого більше не було в Союзі. Москва – вона вся кам’яна. Білокам’яна.
Як розповідає Флоріан Юр’єв, його макет герба, який переміг у конкурсі, не сподобався Володимиру Гусєву, тодішньому голові Київського виконкому міськради.
– Він сказав, що зображення каштана на гербі столиці УРСР – це дрібно. Пропонував замінити його на силует пам’ятника Леніну, того самого (який знесли в 2013-му на Бесарабці).
Ми йому пояснювали, що герб зроблений за правилами геральдики. І зображення рослин є по всьому світу, наприклад, на прапорі Канади, – розповідає Юр’єв.
На бюро обкому Гусєв все ж висловив свої сумніви.
Каштановий герб Києва протримався понад 30 років. У 1995-му настав час архангела Михаїла.
– Я пропонував модернізувати свій герб, але мене не послухали, – шкодує Флоріан Юр’єв. – Серп і молот можна було замінити на тризуб. Не думаю, що архангел підходить сучасному гербу Києва, де багато релігій, не тільки православ’я.
Ми стилізували каштан на гербі під золоту п’ятикутну зірку. Вона символізувала розквіт всієї України. Вона була провідною республікою СРСР.
Зараз кажуть, що радянська влада керувала Україною. Але в ті часи було все навпаки – це вихідці з України керували СРСР.
І наш герб Києва був символом всієї квітучої України. Саме такий зміст ми в нього вкладали.
У КМДА тоді заявили, що в Києві це дерево останнім часом “відчуває себе не дуже добре”. Винні екологія та моль.
– Це правда, але ситуація не безнадійна, – впевнений Роман Палачега, завідувач відділом інтродукції рослин ботсаду імені Фоміна. – Можна садити, наприклад, каштан сорту Бріоті, він не підпадає під вплив молі.
Можна врятувати й кінський каштан. Для цього потрібні ін’єкції, які роблять в невеликі отвори за допомогою тонких свердел. Однієї такої процедури вистачить до п’яти років. Таким способом можна подовжувати життя деревам на десятиліття.
Відповідальність за стан київських каштанів лягає не тільки на моль та владу, але й на киян.Так вважає Олексій Коваленко, кандидат біологічних наук, співробітник Національного науково-природничого музею НАН України.
– Часто містяни під старими фото Хрещатика обурюються: “Ось, погляньте, якою ж ця вулиця була зеленою у ті добрі старі часи!”. Потім вони дописують коментар та їдуть на роботу на своїй автівці.
Значна загазованість, запиленість створює для гіркокаштанів мертві зони.
Знижений рельєф Хрещатика та сучасна кількість автівок перетворюють цю чудову вулицю на гіркокаштанову домовину.
Останнім цвяхом стають неправильна посадка, мала кількість відкритого грунту, зміни клімату, – зауважує Коваленко.
За його словами, якщо кияни й далі хочуть бачити каштан символом Києва, треба змінювати інфраструктуру та ставлення до екології.
– Треба не “освоювати” бюджети на озеленення, а вкладати їх в майбутнє насаджень, – додає він наостанок. – Інакше єдиною рослиною, яку можна буде причепити на герб столиці, стане алергічний та стійкий до всього бур’ян – амброзія полинолиста.
Зазначимо, каштан був завезений зі сходу і був поширеним у регіонах Малої Азії.