Він згадує, як в останні дні лютого були спущені усі водосховища вздовж річки Ірпінь аж до Фастова. Це робилося для того, щоб перешкодити ворогу та не залишити шансу росіянам пробратися в бік столиці.
«Там торфи, болота, річка глибока. Якби не річка Ірпінь, то воювали ми б десь на Оболоні й у центрі”, – каже Олександр.
Саме ця річка відділяла підходи до Києва та окуповані території в той час, коли проводився ретельний збір інформації про розташування ворога.
“Я знаю майже всіх – єгері, браконьєри, місцеві жителі. І так сталося, що всі ці знайомства і зв’язки спрацювали як агентурна сітка, яка стала нашими очима. Все, що відбувалося по той бік Ірпеня, на окупованому боці, кожен рух ми докладали Командуванню і наводили артилерію майже на кожну ціль – від Київського моря до Житомирської траси”, – розповідає Тихоход.
У цивільному житті Олександр впродовж 15 років організовував GPS орієнтування на позашляховиках під Києвом – саме там, де проходила лінія оборони столиці з півночі та з заходу. Каже, цивільні, в населені пункти яких прийшли росіяни, докладали максимум зусиль, щоб передати максимум важливої інформації:
“З того боку під окупантами сиділа жіночка, яка вилазила з підвалу і коригувала вогонь нашої артилерії. В Демидові 18-річний хлопець вилазив на горище і коригував вогонь. На тому боці було дуже багато російської техніки – САУ, звідти лупили Гради. За його допомогою було спалено чимало техніки ворога».
Були й старші люди, які ще до початку вторгнення добре зналися на техніці та вміли користуватися інтернетом на високому рівні, вони також долучалися до інформаційного фронту:
«У Катюжанці був дід, який наґуґлив, як виглядає російська техніка, і дуже точно передавав інформацію. Він вкрав у росіян карти, які нам дуже допомогли. По цих картах ми побачили, як будуть рухатися росіяни. У Капітанівці на одному підприємстві заховався охоронець і, поки вистачило заряду телефона, передавав дані про рух російської техніки”, – згадує Тихоход.
Нагадаємо, «ВК» розповідав про потужний вклад мирних жителів у деокупацію Київщини в публікації «Київщина непереможна: визволення землі від російської агресії в обличчях цивільних».