Про випадок розповіли в Національному Інституті хірургії та трансплантології імені О.О.Шалімова.
Починалося все ще минулого року, коли до профільного відділення звернувся чоловік, який багато років страждав на цироз печінки, що був зумовлений важкою формою вірусного гепатиту «С» і потребував трансплантації печінки. Часу було обмаль.
Син, який захищав нашу країну від ворожої навали, підійшов як родинний донор. Післятрансплантаційний період, який до того ж співпав із народженням онука, виписка додому. Все пройшло успішно і наш пацієнт насолоджувався можливістю жити як раніше.
На жаль, через рік пересаджена частина печінки почала відмовляти. Такі випадки описані в літературі та зустрічаються у 2-5% випадків. Призначена терапія позитивного ефекту фактично не мала. У пацієнта почали відмовляти нирки, а очищення крові приносило лише тимчасове покращення.
Єдиним порятунком була повторна пересадка печінки, на цей раз вона могла б відбутися лише у варіанті посмертного донорства.
Дзвінок з Українського центру трансплант-координації пролунав як спасіння, бо виявився донор, печінка якого підійшла до трансплантації. Чоловіка прооперували, він пройшов довгий післятрансплантаційний період.
В Інституті, говорять, що пацієнь – перший в Україні, якому виконано родинну пересадку печінки, а потім повторну трансплантацію вже від посмертного донора.
Відомо, у Київському госпіталі ветеранів війни показали, як проходить реабілітація у воді.