Що постає перед нашими очима, коли ми чуємо слово «фехтування»? Лицарі в сяючих латах «рубають» ворогів мечами, мушкетери Людовіка та гвардійці кардинала штрикають один одного рапірами, незворушні самураї «шинкують» супротивників катанами.
Втім, вирішивши долучитися до цього благородного захоплення, замість цієї величної картини ми бачимо як повз нас доріжкою, тягнучі електропроводи, бігають білі чоловічки в масках, щось верещать, вимахують чимось більше схожим на металеву різочку, аніж на зброю… А деякі, перечепившись, падають.
Чи відповідає таке «фехтування» романтиці уявної старовини? Навряд. А чи все це фехтування, яке є у Києві? На щастя – ні. Існує сила-силенна напрямів, які набагато більше відповідають історичному значенню цього терміна.
Що таке фехтування
Фехтування (походить від німецького fechten – битися, боротися) є комплексом дій зброєю чи предметом, що використовується як зброя. Призначений для протидії одному чи декільком противникам.
Тобто фехтування абсолютно не обмежується шпагою – використовувати можна будь-яку холодну і навіть частково вогнепальну зброю, та й взагалі будь-який зручний предмет відповідних параметрів. Мечі та сокири, списи та алебарди, булави й перначі, бойові шести та цепи, гвинтівка з багнетом, ножі та кинджали і навіть підручні предмети та знаряддя праці – все може бути використане у фехтуванні. Головне, щоб предмет було зручно тримати в руках, атакувати та захищатися. Навіть бій без зброї є частиною старовинного фехтування – коли зброєю стають руки.
Отже, які альтернативні олімпійському фехтуванню напрямки існують зараз на теренах України, зокрема у Києві?
ХЕМА (Historical European Martial Arts) – європейське старовинне фехтування, реконструйоване по історичних літературних джерелах (так званим фехтбуках) переважно Нового часу. Цей напрям нині досить популярний як в Європі, так і в Україні.
ІФ (ІстФехт) – історичне фехтування, популярні в усьому світі видовищні бої в лицарських обладунках. Цей напрям в Україні розвинутий навіть більше, ніж ХЕМА.
Козацька шабля – це добірка окремих напрямів, що відновлюють національно колоритні види козацького фехтування.
Вищезгадані напрями досить органічно поєднуються з потягом до вивчення історії, пробудженням любові до героїчного минулого нашої батьківщини. Але це не все.
На теренах України існує бій на спортивних мечах: спортивний бій на мечах, японський спочан та навіть фехтування із Зоряних Війн (щоправда, замість лазерного меча також використовується спортивний – із протектованим амортизаційним матеріалом «лезом»).
І все це зветься фехтуванням! Чому ж їх так багато? Нащо, спитаєте, стільки різних видів фехтування і чим не влаштовує олімпійське? Все дуже просто – спортивне фехтування настільки перетворилося на спортивне, що майже перестало бути фехтуванням.
Традиційне фехтування призначалося для бою – його змістом було вбити супротивника і залишитися живим самому. Спорт не тільки ввів обмеження задля безпеки, а й замінив зміст фехтування правилами, які цей зміст спотворили, та почали свідомо його ігнорувати – затим зникла і форма фехтування. Залишилися гонитва за балами і рухи, яких ніколи не зроблять в бою.
Отже, із бажання якщо не повернути «як було насправді», то хоча б наблизитися до первинного змісту та форми виникли різні види сучасного «старовинного» фехтування. Використання різної зброї та різних видів правил теж дозволяє наблизитися до змісту традиційного старовинного фехтування, не даючи зациклитися на якомусь окремому аспекті старовинного фехтування.
В істфехті лицарі в броні важким мечем б’ють по супротивнику в обладунках. Тут від удару дзвенить, а на обладунку лишаються «заруби», це дійсно повноцінний бойовий удар, а не швидке доторкування до супротивника.
В ХЕМА важка еспада де рапера і довгий меч колють та рубають вільно, не маючи штучно-безглуздих обмежень.
В козацькій шаблі в наявності є шабля, яка за масою та формою відповідає тим, якими рубали на полі бою наші козаки.
В усіх цих напрямах за потребою використовується і боротьба. Зоною ураження є повна поверхня тіла, а не вибірково зменшена, як в спортивно-олімпійських видах. Тобто тут відтворене, по-перше, фехтування, а не його імітація, по-друге, воно дозволяє глибше зрозуміти бойові техніки та стратегії бою минулих часів, а також наочно побачити та вивчити застосування техніки старовинних бойових мистецтв.
Виникає важливе запитання: як же тоді займатися фехтуванням, щоб це було безпечно і при цьому зберігався його первинний зміст? І як в старовинному фехтуванні вирішується ця проблема? Чи є там правила, і чи не стають тоді вищезгадані альтернативні види фехтування просто спортом?
Правила старовинного фехтування
Правила є всюди. Але питання не в наявності чи відсутності спортивних елементів у фехтуванні, а в їхній кількості та меті. Та частина правил, яка забезпечує збереження життя та здоров’я фехтувальників, вкрай важлива.
Кожен з різновидів намагається відтворити справжнє фехтування у безпечних для життя та здоров’я учасників умовах. А друга частина правил, що дає можливість змоделювати бій, зберігає його первинний зміст до того часу, поки всі учасники у двобоях керуються формулою «при діях бойовою зброєю в цій ситуації супротивник буде поранений/вбитий».
Як тільки учасники починають відкидати це задля виграшу в змаганні, а формула змінюється на «я розумію, що цей удар супротивника при використанні бойової зброї мене вб’є, але за нашими правилами він не зараховується» і «я знаю, що мій дотик по супротивнику не має вражаючої дії, але за нашими правилами це результативний удар» – зміст бойового фехтування зникає, натомість з’являється новий вид спорту зі своїми внутрішньовидовими правилами змагань. І не більше.
Читайте також: Легендарна тенісистка і головний тренер МТА Лариса Савченко: “Певно, я ненормальна, але дуже кайфую від своєї роботи”
Часто звучить таке запитання: наскільки безпечно займатися старовинним фехтуванням і чи не травмуються учасники? Не більше, ніж будь-яким активним видом і набагато безпечніше, ніж будь-яким видом екстремального спорту. Так, можна отримати травму – як і займаючись бігом, гімнастикою, граючи в хокей чи навіть в благородний теніс або аристократичний гольф, де буває примудряються оперіщити себе чи партнера ключкою чи поцілити м’ячем.
Ну і найулюбленіше питання – навіщо взагалі цим займатися, ще й настільки переймаючись збереженням первинного змісту? Адже фехтування на полі бою в сучасному світі майже не використовується.
Відповідь проста: таке фехтування це стиль життя та образ мислення. Фехтування – це думати швидше, ніж в шахах, блефувати хитріше, ніж в покері, рухатися витонченіше, ніж у танці, бити краще, ніж у бейсболі, і при цьому залишатися у безпеці.
Оздоровчий аспект фехтування
Фехтування, як і інші традиційні бойові мистецтва, має потужний оздоровчій аспект. Фехтувальник починає з оволодіння прямизною хребта, системою кроків та поворотів , технікою дихання. Фехтування розбудовує конструкцію тіла, формує, розвиває та закріплює поставу. Постава фехтувальника зберігається на все життя. Також фехтування гартує і дух, привчає мислити не тільки тактично, а й стратегічно, виховує шляхетне поводження і правильне ставлення до зброї.
Київські фехтувальники на фронті
Фехтуванню не лишилося місця в сучасній війні, але сучасні фехтувальники боронять Україну в лавах Сил оброни – від ТРО до ССО. Фехтувальники з майже усіх відомих клубів воюють або волонтерять.
З фехтувального клубу «Переплуття» воюють троє фехтувальників старшої групи.
Клуб продовжує тренування із середніми й молодшими групами та запрошує до себе на навчання та у гості не лише новачків, а й досвідчених фехтувальників. Навчання – безкоштовне.
Лицарський клуб «Переплуття» працює на Оболоні, ст. М «Героїв Дніпра», ДОЄЦ – Дитячий оздоровчо-екологічний центр Оболонського району.
Автор тексту: Шелест О.М. (Аян), Лицарський клуб «Переплуття», фехтувальна школа «Зелена гілка».
Всі фото: Лицарський клуб «Переплуття».