Чому загорівся Поділ – невідомо досі. Існує версія, що підпал зробили французькі шпигуни напередодні Французько-російської війни 1812 року. Пожежа розпочалася у вузькій вулиці поблизу Житнього ринку і церкви Миколи Притиска.
Через вузькість і захаращеність подільських вуличок пожежники не змогли вчасно локалізувати пожежу і вона швидко охопила весь район. Суха, спекотна погода сприяла горінню дерев’яної забудови (дерев’яним було навіть вуличне покриття). Постраждали навіть кам’яні споруди (в них горіли дахи, двері, вікна, підлоги, меблі, майно). Згоріли понад 2 тисячі будинків, 12 церков, 3 монастирі.
«Тоді головним архітектором був Андрій Миленський. Він прагнув зберегти історичну забудову, рельєф та квартальний принцип планування району. Але в столиці Російської імперії Петербурзі вирішили зовсім інакше. Керувати відбудовою Подолу призначили впливового на той час архітектора Вільяма Гесте», – розповідає автор Влогів про столицю Андрій Білий.
Гесте укрупнив квартали та проклав прямі шляхи, не зважаючи на рельєф та історію Подолу. Зокрема, відбудували церкву, яка була зведена у ХІІ столітті (поруч із сучасним Гостинним двором). Щоправда, наскільки нова будова відповідала первісному вигляду – невідомо.
Вулиця Притисько-Микільська зберегла історичний вигляд – вона не пряма, як закладав в районі Гесте, але має вигляд дуги.
«Назва від церкви (розташованої на ній – прим.). І якщо на неї подивитися – то кінця не видно, бо вона завертається за будівлі. Це залишок тієї радіально-концентричної забудови, яка була до великої пожежі 1811 року. В центрі Подолу можна бачити 2 такі вулиці, де досі можна бачити таку нелінійність», – розповідає києвознавиця Владислава Осьмак.
Від старих часів на Притисько-Микільській збереглися забудови одного з найстаріших жіночих монастирів – Флорівського вознесенського жіночого монастиря.
«Точна дата його заснування невідома, в джерелах йдеться про ХV ст. Флорівський монастир вважався елітним. Окрім того, тут були чудотворні речі. І це вже історія ХVІІІ ст. Флорівський монастир об’єднали з Вознесенським – Вознесеньський сюди перевели з Печерська. Жіночий монастир стояв навпроти чоловічого Києво-Печерської лаври. Але потім розбудовувалася військова фортеця і жіночий сюди спустили», – говорить Осьмак.
А на території, де нині розташована військова частина, раніше був католицький чоловічий монастир.
«Католики на Подолі відомі з початку ХІІ ст. Щойно утворився орден домініканців, з Польщі до Києва прийшла місія братів проповідників, яку очолював святий Яцек або ж Гіацинт Одровонж».
Пережили пожежу 1811 року та не згоріли ворота першої аптеки, створеної у Києві, які одночасно слугували брамою до монастиря. Вони тепер мають охоронний статус.
«Поряд знаменита Старокиївська гора, на схилах якої перші київські професійні фармацевти вирощували лікарські рослини. І тут готували з них настоянки, відвари. І потім це продавали та постачали до інших аптек і шпиталів, розташований поруч військових шпиталь».
Нині поруч розташований «Аптека-музей».
Раніше “ВК” поділився світлинами, що показують, як виглядав Поділ у 1990 році. Це і старовинна архітектура, і нові споруди (театр на Подолі), так само численні бари та ресторани.