Історії розповіли в ході проекту Спортивного комітету України «Реквієм за загиблими українськими спортсменами».
Дмитру Мартиненко було 25. До повномасштабного вторгнення грав у ФК «Гостомель». Його визнали найкращим бомбардиром та гравцем другої ліги аматорського чемпіонату Київщини. Грав на позиції півзахисника та вчився у луганських тренерів. Наприкінці лютого 2022 року в його будинок на Київщині влучила російська бомба. Внаслідок вибуху Дмитро та його мати загинули.
Дмитру Євдоченко було 16. Він з 6-річного віку тренувався у складі київської футбольної команди «Атлет». На другий тиждень після початку російського вторгнення юнак разом з матір’ю Мариною намагалися виїхати з Броварського району на Київщині. Однак під час евакуації машину цивільних обстріляли росіяни.
Віталію Сапило було 21. Він родом з Сокільників на Львівщині. Грав у ФК «Карпати» та подавав великі надії в футболі. Закінчив Національну академію сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного – факультет бойового застосування військ. 25 лютого 2022 року загинув під білоруським кордоном на Київщині обороняючи землю від вторгнення окупантів. У перші години агресії був командиром танка та знищив 30 одиниць ворожої техніки. Отримав несумісні з життям травми під час авіаудару росіян – у його танк прицільно потрапила ракета ворожого штурмовика Су-25.
Батьки загиблого Героя України передали його військову форму до воєнно-історичного музею Будинку офіцерів у Львові:
«Саме в цьому однострої наш син у 2021 році отримав своє перше офіцерське звання «лейтенант». Ми передаємо речі Віталія, аби пам’ять про нього завжди була серед нас. Ми хочемо, щоб нашим сином гордився весь український народ, — розповіла мама Віталія Сапило Мар’яна.
Нагадаємо, у Києві відкрили фотовиставку “Янголи спорту”, присвячену загиблим під час війни спортсменам.