Володимирська гірка пов’язана із двома важливими здобутками техніки ХХ століття.
Перше – це фунікулер, який перевозить пасажирів з гори на Поділ.
Друге – монумент, який був вперше та є найстарішим скульптурним пам’ятником Києва. Йдеться про пам’ятник князю Володимиру Великому. До його появи сад на горі називався Михайлівською або Олександрівською горою.
Монумент з’явився у 1853 році на одній з терас Володимирської гірки.
Він є її композиційним центром, найвідомішим атрибутом та одним із символів Києва. До пам’ятника прямують алеї середньої тераси, східці з верхньої тераси та східці з Володимирського узвозу.
На початку ХІХ століття, коли Київ із невеликого ярмаркового містечка перетворився на велику губернію, місцева влада, намагаючись підвищити статус Києва, намагалася прославляти князя Володимира.
Так, у 1830-х роках ім’ям князя Володимира назвали щойно збудовану головну вулицю міста, на його честь називали щойно заснований університет. Незабаром виникла нова ідея – встановити пам’ятник Святому Володимиру на порожній на той час горі над самим центром міста – Хрещатиком. У церкви не було заведено освячувати пам’ятники, тому освяченн монументу не проводили, а лише урочисто відкрили.
Бронзова статуя Хрестителя Русі, понад 4 метри заввишки, зображеного з великим хрестом у правій руці та великокнязівською шапкою у лівій, височіє на 16-метровому постаменті. Постамент має обриси каплиці у псевдо-візантійському стилі. Цегляні постамент і стилобат облицьовано чавунними плитами. Загальна висота пам’ятника – 20,4 м. Гармонійно та ефектно виконаний митцями з Петербурга (П. Клодт, О.Тон), пам’ятник князю Володимиру зберігся до наших днів майже у первинному вигляді.
На одній із восьми граней постаменту встановлено барельєф «Хрещення народу руського». У нижньому ряді справа – жінка із малюком, що всміхається, зліва – дідуся привели хреститися син і онук, зверху – благословення й миропомазання. Центр композиції означено фігурою єпископа.
Міська влада прагнула якось «оживити» дещо похмурий пам’ятник. Зокрема, певний час чавунну поверхню постаменту фарбували у білий колір. Намагалися робити підсвічування газовими горілками. А наприкінці ХІХ століття організували електричне підсвічування хреста. Зараз ілюмінацію здійснюють за допомогою сучасних прожекторів.
Із пам’ятником князеві Володимиру пов’язано чимало легенд. Наприклад, про те, що під його постаментом є потужний підземний колодязь, який варто лише зворухнути – і величезний потік води змиє увесь Київ. Згідно з іншою легендою, під постаментом заховали церковні скарби. Також, літери «СРКВ» (Святий Рівноапостольний Князь Володимир) всередині зображеної на одному із барельєфів зірки російського ордена Святого Володимира перевернуті. Кажуть, що це була помилка ливарників, але є люди, які вбачають у цьому містичний зміст.
Він усе бачить – і наслідки російського обстрілу Києва одного ранку:
За матеріалами toursdekiev