Музей театрального, музичного та кіномистецтва України та Львівська “Галерея сценографії” у партнерстві з ЮНЕСКО розпочали роботу над виставково-дослідницьким проєктом “Спільна сцена”. У фокусі – дослідження й представлення мистецької спадщини українських сценографів єврейського походження, які в різні періоди ХХ століття формували обличчя українського театру.
Кураторами проєкту виступають доктор культурології Сергій Руденко та головна зберігачка фондів Музею театрального, музичного та кіномистецтва України, дослідниця українського театрального авангарду Тетяна Руденко.
Культурна спадщина є важливою частиною сьогодення, що програмує наше майбутнє. Проте замість вдумливого осмислення спільного українського й єврейського досвіду, який лежить в основі консолідованої модерної української нації, суспільна свідомість досі тримається на стереотипах і кліше, — коментує куратор проєкту, доктор культурології Сергій Руденко. — Вони легко стають тригерами розбрату
Міфи призводять до дезорганізації та маніпуляцій, нав’язуючи патерн штучного відособлення єврейської спільноти від українського культурного процес,
Проєкт “Спільна сцена” покликаний деконструювати ці міфи й, спираючись на пам’ятки, продемонструвати реальний симбіоз української та єврейської культури: їхнє взаємозбагачення й взаємодоповнення у найскладніші періоди ХХ і ХХІ століть, спільне подолання екзистенційних загроз, інклюзивні моделі формування суспільної стійкості, ментальну близькість українців і євреїв
Це митці, чий спадок важливий як для української культури, так і для єврейської спільноти, — коментує очільник “Галереї сценографії” Богдан Поліщук. — Ми хочемо показати, що український театр, мистецтво, культура, українська політична нація — багатоетнічна, відкрита й толерантна на рівні базових цінностей
Поліщук додає, що проєкт для багатьох глядачів може стати відкриттям, адже підсвітить мистецький доробок художників театру, які працювали зі знаковими виставами з початку ХХ ст.
Оригінальні твори Нісона Шифріна, який працював художником в легендарному Курбасівському театрі “Березіль”, Матвія Драка, який був одним із співзасновників сьогоднішнього Національного театру Франка в Києві. Твори Михайла Френкеля, який співпрацював з українськими театрами як сценограф навіть після своєї еміграції в Штати, а крім того, увійшов в історію, як один із концептуалістів так званої “дієвої сценографії” та автор двох книг присвячених сценографії, які свого часу вважали за підручник для молодих художників
Доповнює, що проєкт включатиме і нові надходження до Музею театрального, музичного та кіномистецтва України, частина з яких раніше не експонувалася.
Нещодавно Музей отримав архів Михайла Глейзера, зокрема, і ескізи до таких знакових вистав, як “Санаторійна зона” Миколи Хвильового, “Енеїда” Сергія Данченка у театрі Франка, “Вічний бунт” Миколи Куліша, яку готував із Лесем Танюком, — каже кураторка Тетяна Руденко. — До проєкту включені ці унікальні ескізи
Додає, що музей послідовно досліджує тему спільної сцени починаючи з кінця 1980-тих років.
У цей ще час предмети, що належали до спецфонду, переводили до основного, – колекція потребувала додаткових досліджень. У 1990-2000-ті відбулася серія виставок, присвячених діяльності єврейських театрів. 2019, разом із Центром Юдаїки, музей відкрив знакову виставку “З історії єврейських театрів в Україні, ХХ століття”. Важливо зазначити, що музей дбайливо зберігав цю спадщину понад століття, попри всі політичні складнощі радянського часу
Виставку планують відкрити восени 2026. Загалом на ній представлять роботи 7 митців, які створювали сценографію та костюми для українського театру з початку ХХ ст.
- Марко Епштейн – кубіст та експресіоніст, член Культур-Ліги, працював у Харківському єврейському театрі;
- Нісон Шифрін – член Культур-Ліги, працював у Театрі “Березіль”;
- Матвій Драк – один із засновників Театру ім. І. Франка, також працював у Київському єврейському театрі;
- Михайло Френкель – один із розробників концепту «дієвої сценографії», автор книг, присвячених мистецтву сценографії;
- Михайло Глейзер – художник костюмів до знакових постановок «Енеїди» і «Тев’є» режисера С. Данченка (Театр ім. І. Франка), які мали важливе значення в контексті відновлення української незалежності.
- Віктор Гукайло — творчість якого є яскравим прикладом переосмислення єврейської візуальної спадщини в процесах трансформацій актуальної української культури.
Також частиною експозиції стане унікальний експонат – вертеп, створений мисткинею Іриною Уваровою для проєкту Шарля Фойєрбегра в 90-х роках.