Та чи є за чим ностальгувати і яким був новорічний стіл киян та і узагалі – українців при «совєтах»?
Готуватися до святкування Нового року починали чи не з вересня. А якщо річницю «Жовтневої революції» у листопаді вже відсвяткували, а у вас ще немає консервованого горошку, то ваш Новий Рік під загрозою! І треба негайно розпочинати полювання на алкоголь і складники новорічних салатів. Листопад і початок грудня, це був період, коли не лише кияни, а і мешканці навколишніх сіл та райцентрів регулярно вешталися столичними магазинами, вистежуючи, чи не «викинули» десь дефіцитні продукти.
Якщо сир, ковбасу, навіть згущене молоко у Києві ще можна було знайти у вільному доступі в магазинах, то горошок, майонез, рибні консерви, шампанське – не продавали, їх «давали» або «викидали» лише час від часу.
«Викидали», як правило, на вулиці поблизу магазинів. Це робилося для того, аби кілометрова черга із сотень людей не заповнила собою увесь магазин, та і у разі мордобою, на свіжому повітрі якось зручніше. В чергах іноді билися, особливо, якщо «викинули» щось дуже рідкісне – жіночі труси, помаду, дитячий одяг, тощо.
Але зараз ми говоримо про продукти. Іноді, черга вже зранку була настільки великою, що можна було зайняти собі місце, ідучи на роботу, в обідню перерву вискочити на розвідку, а дорогою з роботи – купити дефіцитний продукт. Наприклад, коньяк, апельсини, цукерки, чи майонез. Зорову пам’ять черги розвивали дуже ефективно, треба було запам’ятати, за ким ти зайняв чергу і хто після тебе. Для певності писали свій порядковий кульковою ручкою на долоні. Можна було бути дев’яностим в черзі, а можна і сто шістдесятим.
Консервованого горошку, майонезу та шампанського давали по дві одиниці в одні руки. У разі особливої удачі можна було роздобути банку ризьких шпротів.
Якщо баночки із майонезом, горошком і кілька пляшок шампанського вже чекають приходу Нового Року в глибинах шафи, можна дещо розслабитися. Адже затоваритися рештою продуктів було простіше.
Очевидно, що у ті часи новорічний стіл був досить одноманітним і доволі бідним. Славетні салати – шуба, олів’є, мімоза, насправді, складалися із простих сезонних овочів – картоплі, моркви, цибулі, буряків. Різноманіття вносили яйця, варена ковбаса та оселедець.
Окрім салатів, сирно-ковбасної нарізки, бутербродів із шпротами, для новорічного столу готували холодець. Його варили зі свинячих голяшок, або «по багатому» – із півня. До холодцю подавали хрін, як правило – домашнього приготування, бо магазинний був не дуже їстівним.
Для закусок вигадували ще якісь рецепти, наприклад, фаршировані яйця. Основними стравами були котлети, голубці, гарніром – картопля. Залежно від майстерності господині, на столі могли бути варіації консервованих огірків, помідорів, грибів. Але це вже шик.
На десерт – цукерки і мандарини, чи апельсини. Запах цитрусових міцно асоціювався із Новим роком переважно тому, що в інший час мандаринів з апельсинами не їли, дістати їх було непросто.
Із напоїв на Новорічному столі були горілка, іноді коньяк і, звісно, «Советское» шампанське, яке теперішнім нам, розбалуваним справжніми ігристими винами, здалося б страшним шмурдяком. Із класичним шампанським той напій не мав нічого спільного, готувався він із додаванням спирту та газу за швидкою технологією без будь-якої витримки.
Якщо вдуматися, то ностальгувати тут особливо немає за чим. Особливо тим, хто не жив при «совку» і не знає, що в доважок до родинного новорічного столу ішла штовханина в чергах, дві баночки горошку в одні руки, номерки на долонях, та неможливість просто піти і купити все необхідне в магазині.
Іноді, звісно, хочеться нарубати миску олів’є, згадати давно забутий смак густо приправленого майонезом салату. З авторкою цього тексту таке теж трапляється. Але лише для того, щоб наступного дня знову зробити собі салатик із руколи, листочків шпинату, томатів-чері, приправити оливковою олією і потрусити пармезаном. І відчути радість від того, що ми живемо в теперішньому, а не в минулому.