Сьогодні виповнюється 119 років від дня народження Олега Костянтиновича Антонова — людини, чия пристрасть до неба змінила хід історії авіації. Літаки його конструкції — від невтомного Ан-2 до величних Ан-22 «Антей», Ан-124 «Руслан» і Ан-225 «Мрія» підкорили небо та серця мільйонів людей по всьому світу, нагадали в ANTONOV Company.
Олег Антонов був не просто конструктором, він був лідером і візіонером, здатним об’єднати навколо себе талановитих людей і реалізувати навіть найсміливіші ідеї. Його енергія, прагнення до краси й досконалості до тепер залишаються джерелом натхнення для творців авіаційної техніки.
Біографи пишуть, що все почалося з подарунку: бабуся подарувала Антонову модель аероплана із гумомотором. Спочатку йому було приємно її розглядати та запускати, а далі він став будувати моделі сам. Завдяки тому, що отець Олега мав хорошу бібліотеку з інженерної справи, майбутній конструктор ще з дитинства був знайомий з технікою та розрахунками.
Антонов і Київ
1952 року конструкторське бюро Антонова переведено до Києва, де він почав спеціалізуватися на розробці газотурбінних пасажирських та військово-транспортних літаків. З 1952 року Олег Костянтинович – головний конструктор, з 1962 – генеральний конструктор, керівник КБ літакобудування у Києві (нині Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О. К. Антонова). З 1977 року за сумісництвом працював завідувачем кафедри літаків Харківського авіаційного інституту.
Особисто О. Антоновим та під його керівництвом виконано понад 50 конструкторських розробок планерів та літаків різного класу та призначення. Протягом 1950-х років КБ Антонова спроектовано та побудовано багатоцільовий літак короткого зльоту та посадки Ан-14, пасажирський АН-10 (у середині 1960-х років – рекордсмен за кількістю перевезених пасажирів, вантажів та пошти на один літак на рік у СРСР) та транспортний АН-12.
Ан-2 став єдиним у світі літаком, який перебував у серійному виробництві понад 50 років, здобувши славу винятково надійної машини та побувавши практично у всіх куточках землі. А пізніше – увійшов до Книги рекордів Гіннеса за тривалістю випуску. «Кукурузник» широко застосовується досі.
У 1960-1970 роках під керівництвом О. Антонова запущено у виробництво пасажирський літак Ан-24, пристосований для польотів з ґрунтових аеродромів місцевих повітряних ліній (він експортувався в 26 країн світу), перший у світі широкофюзеляжний транспортний літак для дальних повітряних перевезень важких крупногабаритних рекорд, а також створено реактивний Ан-72 для експлуатації на аеродромах з обмеженою довжиною смуги.
Він створив понад сто типів літальних апаратів та заснував оригінальну школу конструювання. Під його керівництвом було розроблено систему автоматизованого проектування літаків, впроваджено нові матеріали, розвинені методи авіабудівної економіки.
Ан-225 «Мрія»— надважкий транспортний літак, створений 1988 року в СРСР київським КБ імені Антонова. До 2022 року Ан-225 був найбільшим та найпотужнішим літаком у світі. Головний конструктор — Віктор Толмачов. Літак створювався для транспортування вантажів, космічного корабля «Буран» і компонентів ракетної системи «Енергія».
Остання розробка О. Антонова – найбільший для свого часу транспортний літак Ан-124 “Руслан”, розрахований на перевезення корисного вантажу в 150 тонн на відстань 4500 км зі швидкістю 850 км/год (на ньому встановлено 22 рекорди).
Напружену науково-конструкторську діяльність поєднував із суспільно-політичною діяльністю. Депутат Верховної Ради СРСР 8 -11 скликань, у листопаді 1965 року підписав відкритий лист до ЦК КПРС (так званий лист 78-ми) з протестом проти політичних репресій щодо представників творчої інтелігенції УРСР та дискримінації української літератури.
У 1999 році за видатні досягнення у створенні літаків ім’я О. Антонова занесено до Міжнародної аерокосмічної зали Слави Аерокосмічного музею (м. Сан-Дієго, шт. Каліфорнія, США).
Все життя Антонов займався спортом, особливо любив теніс. Він автор кількох книг, сотень наукових праць та статей, йому належать 72 авторські свідоцтва на винаходи. Також він був чудовим художником і в тонкощах знав живопис. Сучасники говорили про нього: «Олег Костянтинович був… багатогранним, у ньому перепліталося глибоке знання техніки з мистецтвом».