А чи знали ви, що в українській мові найбільша кількість слів починається на літеру «П», а найменш уживаною літерою українського алфавіту є літера «Ф»? А про те, що перші слова з української мови записані в 448 році нашої ери? Тоді візантійський історик Пріск Панікійський, перебував на території сучасної України в таборі володаря Аттіли, записав слова «мед» і «страва». Принаймні, таку інформацію про українську мову можна знайти в інтернеті.
Тож давайте познайомимося з тими словами, які є унфкальними і якими можна пишатися:
Бовваніти
– виднітися, показуватися здаля.
Вирій
– теплі, південні краї, куди відлітають на зиму птахи.
Витребеньки
– це ваші примхи та забаганки.
Добродій
– той, хто допомагає, підтримує.
Горнятко
– чашка.
Галявина
– поляна звичайно на узліссі або серед лісу.
Клякнути
– утрачати гнучкість.
Книгарня
– книжкова крамниця.
Кохати
– почувати, виявляти глибоку сердечну прихильність; плекати що-небудь; виховувати, ростити кого-небудь.
Легіт
– легкий приємний вітерець.
Линути
– рухатися вперед із великою швидкістю; плавно, легко летіти.
Люстерко
– дзеркальце.
Мріти
– ледве виднітися, бовваніти; ледве світитися; мерехтіти; світати.
Нишком
– крадькома, потай, щоб інші не бачили, не знали; тихо.
Обіруч
– узявшись за руки, разом, обома руками, по обидва боки.
Окраєць
– скибка, відрізана від непочатого краю хлібини; кінцева частина чого-небудь; край.
Посиденьки
– дозвілля, яке проводять у розмовах жінки й чоловіки, сидячи на вулиці або десь у гостях.
Путівець
– польова дорога.
Хутко
– дуже швидко.
Свічадо
– або дзеркало, або підвісний свічник.
До слова, 5 місць у Києві, куди варто сходити з друзями або на романтичне побачення восени.