Строкате метро Великого Яблука
До вагону метро заходить група людей, вони несуть стіл і стільці. Розставляють стільці навколо столу, сідають, дістають айфони, бутерброди, їдять і дивляться кіно, наче вдома у вітальні. Здається, людей у вагоні це анітрохи не бентежить, всі продовжують займатися своїми справами. Це не мистецький перформанс, це будні нью-йоркського метро. Ви запитаєте, навіщо у вагоні стіл?
Справа в тому, що у Нью Йорку по певних днях тижня люди виставляють на вулицю зайві речі з написом «free». Хтось переїжджає, хтось купив новіше, у такому разі нічого не викидається, адже річ ще може служити багато років. Речі загортаються у поліетилен на випадок дощу, іноді підписуються. Та навіть, якщо на речах немає жодних написів всі і без цього знають, що диван, який стоїть під деревом, можна забирати собі. Головне, придумати, як його довезти додому. Так можна «вполювати» не лише меблі, а навіть мікрохвильовку, плазмовий телевізор, принтер чи апарат для кави. З диваном ніхто не піде в підземку, а ось пасажири із «впольованими» телевізорами, стільцями і столами, явище поширене, адже їхати на таксі для пересічного ньюйоркця надто дорого.
Метро тут настільки велике і розлоге, що ним можна добиратися з одного кінця міста до іншого кілька годин. І, щоб не втрачати даремно час, пасажири роблять у метро справи, які не встигли зробити вдома. Мені доводилося бачити чоловіка, який стриг собі нігті на руках, дівчат, які накладали макіяж, художників з олівцями і пастелями, які встигали намалювати картину в дорозі, пасажирів, які снідали чи обідали у вагонах метро. Причому, їдять не якийсь там сендвіч, а нормальний обід з готовими стравами і напоями. Тут, як і у Європі у підземці дозволено багато того, що заборонено у київському метро.
У американському метро можна їздити із велосипедами, тому ви зі своїм двоколісним другом можете перетнути на метро небезпечні ділянки дороги: мости і великі автостради, добиратися до будь-яких локацій – пляжів, парків, на зустріч в кафе і на роботу.
Про домашніх улюбленців годі і казати, їх тут можна зустріти на кожному кроці і перелік тварин не обмежується котами і собаками. Це хатні тхори, білки, в’єтнамські поросята, птахи – від хижих до курей та качок, рептилії та земноводні. Хіба що коней і корів ту не зустрінеш.
Пишноти і заборони київської підземки
Якщо вже порівнювати метрополітени Нью Йорка і Києва, то треба сказати, що київське метро значно пишніше. Оці всі мозаїки, колони, це все цілком відповідало меті радянських градоначальників, які, відкриваючи столичний метрополітен у 1960 році намагалися не відставати у красотах від працюючих вже станцій у Москві та тодішньому Ленінграді. Метро мало вражати! І воно вражає досі.
Концепція метрополітену Великого Яблука дещо інакша – це не транспорт для бідних чи якихось окремих верств населення, він – для всіх! І ніяких «понтів», головне – не пишноти і мозаїки. Головне – довезти будь-кого будь-куди: родину з дітьми і менеджера, який поспішає на роботу, підлітків із роверами, які їдуть на пяжну тусівку, і пенсіонера чи людину з обмеженими можливостями і компанію з собаками, та навіть екзотичного дядечка з живим пітоном, який прямує показувати шоу на Таймс Сквер. Оцей дивовижний, строкатий натовп, це і є Нью Йорк.
До речі, метро Нью Йорка – одне із найстаріших у світі, працює із 1904 року. Воно ніколи не спить, працює безперервно вдень і вночі, тому там складно буває прибирати і на станціях, особливо віддалених від центру, часто лежить сміття. Зате немає станції, на якій не було б ліфтів для тих, кому із якихось причин складно спуститися сходами.
У київському метро красот і досі більше, аніж зручностей. Воно чисте, доглянуте, дешеве. Але в години пік переповнене, доїхати ним можна далеко не в усі райони міста і у ньому досі діють впроваджені колись заборони. Наприклад, в метро не можна їсти. Хоча, здавалося б, чому? Якщо людина не встигла поснідати вдома, або поспішає, чому вона не може перекусити дорогою?
В нашому метро собак, котів та інших тварин можна провозити лише в спеціальних контейнерах. А це означає, що із собакою середнього чи великого розміру ви в метро не потрапите ніяк.
Донедавна велосипеди дозволялося провозити лише у розібраному вигляді (окрім маленьких, дитячих) і за окрему плату, а з 1 вересня 2021 року дозволено провозити їх у чохлах і безкоштовно. Та попри такі позитивні зрушення, метро столиці залишається транспортом, недоступним для деяких категорій громадян. Якщо ваш пес захворів, а грошей на таксі немає, везіть його до лікарні, як завгодно.
А якщо ви хочете дбати про чистоту повітря у місті і вирішили їздити на роботу на велосипеді, ви не зможете об’їхати небезпечні для велосипедиста транспортні магістралі у вагоні метро. Точніше, зможете, але маєте возити із собою чохла і щоразу, заходячи в підземку, запихати ровера до чохла і нести далі в руках. Виникає питання: чому торговець з трьома баулами, який їде на базар, чи дачники з відрами і інструментом моржуть користуватися метро, а велосипедист ні?
Чи стане столичне метро зручним і доступним для всіх, чи так і залишиться транспортом, яким можна користуватися лише із виробничої необхідності? І що про це думають кияни? Ми провели невелике опитування у соцмережах, і отримали понад триста відповідей.
Собаки в метро. Можна, але обережно
Про собак більшість опитаних нами користувачів метро відповіли схвально. Деякі кияни повідомили, що вже не дочекаються, коли зможуть гуляти з улюбленцями не лише у своєму районі, а їздити до центру міста, до ресторацій, на зустрічі із друзями, тощо.
Хтось відповів обережніше, мовляв, якщо собаки будуть на повідцях, а великі – у намордниках, то чому б їм не їхати в метро разом з господарями, але не в годину пік. Деякі кияни розмірковували на тему, чи не зашкодить їзда у натовпі домашнім улюбленцям, чи не отримають вони стрес і чи зможуть спуститися ескалаторами і не застрягнути там.
Люди ж, які категорично виловилися проти тварин у метро, аргументували це тим, що українці не дотримуються правил проїзду і будуть возити собак без повідців та намордників, а також тим, що у метро і так надто тісно.
Лише кілька осіб навели дивні аргументи, наприклад, казали, що їм неприємно дихати одним повітрям із тваринами, або остерігалися, що від собак на пасажирів неодмінно перекинуться якісь мікроби.
Під нашим опитуванням висловилися і українці, які давно живуть за кордоном – у Європі, Канаді, США. Вони були однозначно за проїзд з собаками у транспорті, незалежно від їх породи чи розміру, дивувалися, що у Києві досі це заборорнено. «Ми саме так і їздимо у метро, не бачимо тут жодних проблем», – казали закордонні українці. Один пан з Нью Йорка нагадав, що у тамтешньому метро спочатку дозволили провозити собак не лише у контейнерах, а і у сумках. Власне, ця норма діє і зараз, однак її мало хто дотримується. Бо як провезти у сумці лабрадора, зененхунда, вівчарку чи водолаза?
Коли у Нью Йорку почали діяти правила перевезення собак у сумках, всі місцеві пабліки рясніли мемами на цю тему. Для великих псів господарі прорізали у сумках чотири дірки і тварини заходили до метро власними ногами, а господар просто притримував ходячу «собакосумку» за ручки. Зараз всі обходяться без сумок і ніхто на це особливо не зважає. Хоча, треба відзначити, що собаки Великого Яблука всі надзвичайно соціальні і виховані. Їх повно у парках, скверах, транспорті, вони просто ідуть поруч із господарями, сидять у дитячих візочках разом із дітьми. Цікаво, що на внутрішніх авіаперельотах у США також вже ніхто не здає чотирилапих друзів в багаж. Бо це стрес і для господаря і для тварини. Тому собаки сидять разом з господарями в залах очікування, в кафе аеропортів, ідуть на паспортний контроль з паспортом і авіаквитком, а потім разом з господарями летять у салонах літаків. Маленькі – на руках, для великих треба купувати квиток із місцем. До слова, туалети для домашніх тварин в аеропортах цивілізованих країн також є. Поруч зі звичними табличками на вбиральнях для джентельменів та леді, висять таблички сімейних туалетів, та туалетів для улюбленців.
Кому заважають велосипеди
Що стосується проїзду в метро з роверами, то тут також думки розійшлися. Люди, які активно користуються великами, сказали, що вони лише за. Хтось відповів, що не буде спускатися з великом у натовпі, бо це неодмінно викличе роздратування інших пасажирів.
Деякі люди написали, що велосипеди забруднять їм одяг і порвуть колготки, тому пускати велосипедистів у метро не можна. Знову ж таки звучав аргумент «тут і людям тісно». На що інша частина аргументувала, що велосипедисти теж люди, причому, вони керуються благородною метою – пересіли на велики, аби не їздити містом на авто!
Хтось запропонував дуже гарну ідею, яку підтримали опитувані нами кияни: зробити окремий вагон для пасажирів із велосипедами, самокатами, якимось габаритним вантажем (наприклад, великими валізами, з якими люди їдуть із вокзалів та аеропортів). Тоді велосипеди не потрібно буде запихати у переповнені людьми вагони. Таку ініціативу можна було б впровадити спочатку в експериментальному порядку і спеціальний вагон може бути не в кожному поїзді.
Виглядає так, що наше місто відкрите для змін! Кияни просунуті і підтримують світові тренди. Адже багато існуючих правил проїзду у громадському транспорті запроваждені ще за радянської доби і давно застаріли. Відтоді, домашні тварини вже стали повноправними членами родини, а велосипеди – модною екологічною альтернативою автівкам. Ну а метро – універсальним транспортом, зручним для усієї строкатої міської публіки. А оскільки Київ іде в ногу із світовими трендами, дуже скоро частину заборон буде знято, ось побачите! І ми ще поїздимо у метро із великами та собаками!