Перехід до побудови сміттєспалювальних заводів замість полігонів не завжди вирішує проблеми екології, розповідає рух SaveDnipro, який займається захистом довкілля.
Потрібно десять раз подумати перед тим, як інвестувати в ССЗ, бо це зробить регіон «заручником» такого заводу на весь термін його експлуатації, адже він постійно потребуватиме великої кількості сміття, щоб «виправдати» своє існування
Які небезпеки вбачають у сміттєспалювальних заводах
- незалежно від технології, будь-які сміттєспалювальні заводи завжди створюють забруднення;
- більшість матеріалів, які спалюються на сміттєспалювальних заводах, містять токсичні речовини, а процес спалювання також створює токсичні хімічні речовини, побічні продукти спалювання виявляються більш токсичними, ніж первинні відходи;
- в ССЗ відходи не утилізуються, а просто перетворюються на небезпечний попіл, який потребує подальшої утилізації на спеціально запроєктованому полігоні для небезпечних відходів;
- перед викиданням на полігон попіл необхідно упакувати та зафіксувати через ризик рознесення вітром;
- транспортування золи з об’єкта на полігон небезпечних відходів також має здійснюватися спеціалізованими вантажівками, оскільки перевезення золи звичайними транспортними засобами або сміттєвозами є небезпечним.
Сміттєспалювальні заводи суперечать «зеленому курсу» ЄС
Сміттєпалювання є основним джерелом викидів парникових газів і токсичних викидів серед усіх методів поводження з відходами, – зазначають в SaveDnipro:
ССЗ є принципово несумісними із круговою економікою, оскільки безповоротно знищуються продукти та матеріали, які можна переробити, повторно використати або компостувати
Створення підприємств, що спалюють неподріб, «консервує» ситуацію, переконані екоактивісти. Та рекомендують кілька разів подумати, перш ніж будувати завод. Мовляв, це зробить регіон «заручником» такого заводу на весь термін його експлуатації, адже він постійно потребуватиме великої кількості сміття, щоб «виправдати» своє існування:
Як правило, регіони з найвищим рівнем спалювання також мають найнижчий рівень перероблення. Наприклад, багато англійських місцевих рад повідомили уряду, що їхні низькі показники перероблення відходів пояснюються їхніми контрактами на спалювання відходів, які підривають їхні стимули або здатність інвестувати в покращення перероблення
Яка альтернатива
Дослідження показують, що 50-60% муніципальних відходів в українських містах – це органіка. Вилучивши органіку, ви вже наполовину розв’яжете проблему з відходами. Далі органіку або компостують, або переробляють у біогазових комплексах на біогаз і добрива.
Щодо решти відходів, то серед них є багато матеріалів (папір, скло, пластик, метал), які підлягають повторному переробленню. Без цих матеріалів залишиться порівняно невелика кількість відходів, яку слід стабілізувати і захоронити на полігоні (але це буде набагато безпечніша субстанція, ніж попіл ССЗ).
Щоб ця схема працювала якнайкраще, потрібно розділяти різні види сміття ще до їх потрапляння на пункти збору. Отже, як це не банально, але система роздільного збору та сортування – це база