Слова “нічого страшного” тільки підсилюють біль і відчуття самотності: що говорити сьогодні, коли війна

Автор: Любава Лисичкіна
00:27 07.04

“Нічого страшного” для одного – може бути капець як страшно для іншого. Із тих, хто чули “нічого страшного” в дитинстві – можуть вирости і ті, хто зовсім не відчуває болю інших, бо не мають доступу до своїх почуттів.

Слова “нічого страшного” тільки підсилюють біль і відчуття самотності: що говорити сьогодні, коли війна
Якими словами правильно втішати дитину розповіла у дописі психолог, яка  спеціалізується на дитячій психології, стосунках між батьками та дітьми, вирішенні проблем із підлітками,  Світлана Ройз.
 
На переконання фахівчині,  навіть в мирний час  слова”нічого страшного” – це обезцінювання. Коли дитина плаче від того, що вона впала, що іграшка загубилась, що її хтось образив, в її невеликому досвіді – для її можливості витримування – це може бути боляче. І вона ще не вміє сама з цим “дитячим болем” впоратись. Вона не може назвати його, відрізнити від більших серйозних “болей”, зрозуміти, що вона може з ним зробити. Просто не має досвіду.
 
“Якщо ми скажемо – “це так неприємно, болить? Так шкода, що це відбувається, можна тебе обійняти. Я з тобою.” – вона відчує підтримку, отримає досвід контакту з емоціями та регулювання емоцій, і буде вчитися емпатії. І це важливо, навіть, під час війни. Особливо, під час війни. Якщо ми скажемо – нічого страшного – це тільки підсилить біль, дасть відчуття самотності, і з часом зробить людину нечутливою – і до своїх почуттів і до почуттів інших”, – говорить Ройз.
 
Коли дорослий розповідає про свій біль – ми ніколи не знаємо, який у нього “поріг витримування”, скільки він може вмістити напруги, запевняє психолог.  І “нічого страшного” для одного – може бути капець як страшно для іншого. На межі витримування.
 
“Зараз ми всі зустрілись з досвідом, який вимагає від нас “надвитримування”. І ми знаємо що таке “страшно”. Але і зараз ми всі різні. І, будь ласка, будьмо обережними із словами: ну нічого страшного, у тебе ж залишилось .. ти ж не був… Ти втратив тільки.. (Я зараз не про росіян, я про нас). Якщо людина з нами ділиться – значить, це для неї важливо і вона нам довіряє. Біль кожного суб’єктивно сильніший. Вона, переживаючи своє – може не відчувати, що те, про що вона розповідає, порівняно з втратами і болем інших, як те, про що плаче дитина, загубивши іграшку….”  – пояснює Світлана Ройз.
 
Психолог також нагадада про зворотню сторону – обезцінювання свого болю. Адже зараз все “страшне” і кожному болю важлива увага, час і повага.
 
“А із тих, хто чули “нічого страшного” в дитинстві – можуть вирости і ті, хто зовсім не відчуває болю інших, бо не мають доступу до своїх почуттів”, – додала Ройз.
 
До слова, 45 країн світу засудили воєнні злочини рф на Київщині — МВС.

Великий Київ у Google News

підписатися