Репортаж з патологоанатомічного бюро в Білій Церкві, що на вулиці Семашка, опублікувало видання Лівий Берег. Фото – Єлизавета Серватинська.
Потік людей і тіл коридорами патбюро здається нескінченним. Раніше машина моргу виїздила до лікарень по тіла разів 5 на добу. Тепер же ― 15-20.
Біла Церква ― місто невелике, 200 тисяч людей. Тож працівники патбюро приймають у мішках знайомих, шкільних друзів, маминих подруг, сусідів. До головного входу привезли ще одне тіло:
Тих, хто помер від ковіду, привозять у чорних мішках на заднє подвір’я в окремі холодильні камери або великий холодильник ― його докупили цьогоріч: у камерах могли лежати до 14 тіл, і це число довелося збільшити втричі. Одна камера на два тіла коштує 80 тисяч гривень ― таких грошей у патбюро немає. Якщо травень поб’є попередні рекорди, місця знову забракне.
Санітари й санітарки в небесно-блакитних захисних костюмах і респіраторах переносять тіла з машини в холодильну камеру, з холодильної камери ― у труну. Все обробляють дезінфектором, поверх пакета кладуть одяг, запинають тканиною, закручують віко ― і віддають на відспівування. Хтось потім труну відкриває, перевірити, чи дійсно зі своєю близькою людиною прощається.
Працівники відчиняють холодильну камеру для зберігання тіл людей померлих від ковіду:
Медпрацівники несуть труну в камеру, де зберігаються тіла ковідних померлих:
Санітарна обробка тіла в пакеті:
Поверх пакету з тілом складають одяг, взуття та речі померлого:
Труну вантажать назад у автомобіль.
До траурних залів, де зробили ремонт перед самою пандемією, не пускають, тож на подвір’ї черга з людей і машин. Співи за упокій не стихають. Нові хрести все обпираються на стіну, похоронна служба не встигає ховати тіла, люди знімають маски, обіймаються, плачуть.
У машині ритуальних послуг домовина їде на цвинтар. Його нова, уже третя секція ― свіже перекопане поле. Пластикові квіти й пластикове гілля на хрестах схоже на ліс ― тріпочуть стрічки, рахуючи ряди, збиваюся з ліку. Поруч ще порожні ями для майбутніх трун. Здається, їх безмір.
Зазирнули журналісти і в середину патологоанатомічного бюро в Білій Церкві.
«Це місце, де мертві вчать живих». Напис латиною над входом у те, що тут називають «Секційний зал», де роблять розтини.
Останній рік до кожного розтину тут ставляться як до розтину людини з ковідом ― респіратор обов’язковий. Спершу випадків такого посмертного виявлення ознак хвороби було небагато. А минулого тижня з усіх розтинів, 80% показали пневмонію, навіть якщо офіційно людина померла від інсульту, діабету чи інфаркту. Щоправда, ці люди до статистики померлих від ковіду не потрапляють ― тест їм не роблять. Тож у свідоцтві про смерть дописують «двобічна полісегментарна пневмонія», а не «ковід». Таких дописок за останні тижні ― море.
Щоб спокійно працювати, треба мати двох-трьох колег ― та прийти нема кому. За умов пандемії впоратися в такому складі тяжко, тож із серпня тут працюють і в суботу, а іноді і в неділю, працюють до вечора, щоб видати всіх ― інакше в понеділок ніде буде складати тіла.
На столі начальника патбюро Бориса Миколайовича ― список померлих на ранок п’ятниці. За минулий день уже назбиралося більш як десяток прізвищ.
А машини все прибувають.
А тим часом, хтось влаштовує бізнес на померлих від COVID-19: у Києві завідувача і лікаря моргу затримали на хабарі.