Українські видавництва підбили підсумки події та поділилися в соцмережах книжками, які відвідувачі купували найчастіше.
«Орландо», Вірджинія Вулф («Ще одну сторінку»)
«Орландо» — найвідоміший завдяки блискучій екранізації і водночас найсуперечливіший роман В. Вулф, адже незвичний навіть для самої авторки. Про що цей твір? Чи це романтизована біографія молодого дворянина, що три століття поспіль не старішає, а згодом ще й перетворюється на жінку? Чи дотепна пародія? Чи майстерна гра авторки з простором і часом? А може, це жіноча версія «Портрета Доріана Грея»? Чи своєрідне освідчення в коханні завдовжки з роман?
«Ніби ми злодії», М. Л. Ріо («Артбукс»)
Ще вивчаючи Шекспіра в академії, Олівер зауважив: його талановиті однокурсники грають ті самі ролі що на сцені, що в житті — лиходій, герой, тиран, спокусниця, — а сам він зазвичай залишався другорядним персонажем чужої постановки. Але одного разу викладачі змушують студентів помінятися ролями, й ось уже добродушне суперництво перетворюється на потворні сутички, а сюжет театральних п’єс утілюється в життя. Зрештою стається трагедія: одного із семи друзів знаходять мертвим. А перед іншими постає найскладніша акторська задача всього їхнього життя: переконати поліцію і себе самих у власній невинності.
«Я бачу, вас цікавить пітьма», Ілларіон Павлюк («Видавництво Старого Лева»)
.jpg)
Київського кримінального психолога Андрія Гайстера відправляють консультантом у богом забуте селище Буськів Сад. Зимової ночі там зникла маленька дівчинка. А ще там водиться Звір — серійний маніяк, злочинів якого тамтешні мешканці воліють не помічати… У цьому проклятому селищі, де все по колу і всі живуть життям, яке ненавидять, розслідування постійно заходить у глухий кут. Андрій вірить, що загублена дівчинка, попри все, жива і що він її знайде. Але нікому, крім нього, це не потрібно.
«Книга мрій», MONATIK (#книголав)
Це дебютна книга популярного українського артиста, співака, волонтера, саундпродюсера та композитора MONATIK. Інтерактивне видання з наліпками, віконцями, розмальовками та шаблонами допоможе усвідомити дітлахам, наскільки важливо залишатися вірними своїм мріям та рухатися до них, незалежно від обставин. Автор переконаний, що кожен може бути справжнім супергероєм у своєму власному житті на шляху до здійснення найпотаємніших мрій.
«Кохання в мозку», Алі Гейзелвуд (Vivat)
Фіолетововолоса Бі Кеніґсвассер, певною мірою лицарка-джедай, берегиня цілосвітньої рівноваги, чинить, як учинила б Марія Кюрі. Авжеж, пані Кюрі пристала б на пропозицію очолити проєкт своєї мрії від NASA. Та керувати проєктом разом із Леві Вардом — матір сучасної фізики, рятуй! Заклятим ворогам краще працюється в різних галактиках, стверджував Леві-аспірант. Має статися лиха пригода, щоб одного (насправді першого ж) робочого дня Кеніґсвассер опинилася в міцних обіймах Варда. І поки дівчина намагається давати собі раду без потрібного обладнання, колегіальної підтримки та, як їй ввижається, кар’єрних перспектив, саме Леві перетворюється на союзника й очей із неї не зводить. Від нових можливостей їй палають нейрони. Та коли настає час ризикнути власним серцем, головна героїня мусить відповісти на критично важливе запитання: як учинила б Бі Кеніґсвассер?
«Вілла у Сан-Фурсиско», Ярослава Литвин («Фабула»)
Для чого Оля Синичка придбала стару хату в селі? Щоб ходити вранці босою по росянистій траві, щоб дихати на повні груди й відчувати — ось воно, моє місце, тут моє серденько. Щоб нарешті почати жити, а не дочікуватися кінця війни або чийогось дозволу бути щасливою. Реальність, щоправда, виявилася не такою безхмарною, як Оля собі уявляла, переглядаючи картинки в інтернеті. Бур’яни доводять до сказу, сусіди пхають носа в чужий город, дорогоцінні родичі кепкують і взагалі мають жахливе почуття гумору, а любі подруги перегинають палицю зі своєю турботою, створюючи геть анекдотичні ситуації. Це щира, добра й весела історія про родину, дружбу, пошуки свого шляху і, можливо, кохання.
«Полон», Валерія «Нава» Суботіна («Фоліо»)
Упродовж 86 діб українські військові тримали оборону в оточеному Маріуполі та на території заводу «Азовсталь». Для збереження життів бійців і порятунку поранених наказом вищого військового командування захисники припинили оборону, покинули територію заводу і мали здатися в так званий почесний полон у присутності міжнародних організацій і спостерігачів з умовою обміну через 3-4 місяці. Валерія «Нава» Суботіна була в складі пресслужби полку «Азов». Їй судилося бути в полоні — спочатку в Оленівці, потім в Таганрозькій тюрмі — понад 11 місяців. Всі кола пекла, які Валерія пройшла за майже рік, вона описала в цій книжці.