Ролі постаті Кобзаря у формуванні української ідентичності та боротьбі за свободу присвятили захід «Історично-мистецькі діалоги “Шевченко мобілізує”.
Під час події пригадали цікаві факти, пов’язані з історією великого українця:
1. Страх Росії перед Шевченком — незмінний з XIX століття Напередодні 1914 року, готуючись до ювілею поета, російська влада звинувачувала українців у «сепаратизмі, проплаченому австро-угорцями і німцями». Ті самі шаблони — у ходу й сьогодні.
2. Перепоховання Шевченка — перша публічна маніфестація українськості Всупереч заборонам влади, перепоховання поета стали першою масштабною протестною акцією, де українці відкрито заявили про свою ідентичність.
3. Радянська влада не заборонила Шевченка — вона спотворила його образ Розуміючи, що заборонити поета неможливо, радянська система перетворила його на «борця за комунізм» — беземоційний шаблон, що вбивав будь-який живий інтерес до його постаті.
4. Михайло Гаврилко: скульптор, якому не дали звести пам’ятник Художник присвятив життя двом цілям — боротьбі за незалежність України і встановлення пам’ятнику Шевченку в Києві. Не встиг ні того, ні іншого: загинув від рук більшовиків близько 1920 року. Його трагедія — дзеркало епохи.
5. Осип Курилас: картина, яку змусили «замовчати» У 1918 році, натхненний проголошенням ЗУНР, художник написав Шевченка серед Січових стрільців. Після приходу радянської влади його змусили замалювати стрільців. Але один силует художник залишив — як тихий акт спротиву. У 1952 році, вже після смерті Куриласа, 164 його роботи були знищені за наказом влади.
6. Олекса Гірник: самоспалення на могилі Шевченка як політичний маніфест У січні 1978 року, напередодні 60-ї річниці IV Універсалу, колишній політв’язень прибув у Канів і спалив себе о 3-й ночі. Заздалегідь написав від руки близько тисячі листівок — друкарські машинки були на обліку КДБ. Радянська влада замовчала цей вчинок. Про нього дізналися лише після відновлення незалежності.
7. Олександр Капінос: від Шевченка — до барикад Майдану Фермер з Тернопільщини, який боровся за знесення радянських пам’ятників, встановив пам’ятник Шевченку в рідному селі і голодував на Мовному майдані. 18 лютого 2014 року захищав Будинок профспілок і отримав смертельне поранення в голову.
Під час діалогів «Шевченко мобілізує» підкреслили, як образ Кобзаря понад 160 років залишається моральним орієнтиром для українського суспільства у переломні моменти історії.
Іноді здається, що про Тараса Шевченка ми знаємо усе, – зазначила кураторка програми Анжеліка Рудницька. –
Але щоразу в моменти суспільних зламів і криз ми відкриваємо його поезію і постать по-новому. Кожне покоління знаходить у рядках Кобзаря енергію для творення
Катерина Романова, заступниця генерального директора з наукової роботи Музею Майдану під час свого виступу простежила, як постать Шевченка надихала українців у різні епохи — від подій початку ХХ століття та періоду Української революції до національно-визвольної боротьби середини ХХ століття, руху опору 1960–1970-х років, подій Революція Гідності та нинішньої Війни за Незалежність України.
Зокрема, Романова пригадала про страх російської влади перед постаттю поета ще з ХІХ століття; про перепоховання Шевченка як одну з перших масових маніфестацій, де українці чітко заявили про свою ідентичність; про спроби радянської влади ідеологічно «переписати» образ поета.
Окрему частину хустрічі присвятили постатям, чиї долі стали частиною цієї історії боротьби. Серед них — скульптор Михайло Гаврилко, який присвятив життя ідеї незалежності України та створенню пам’ятника Шевченкові; художник Осип Курилас, чию картину зі Шевченком серед Січових стрільців радянська влада змусила переробити; а також Олекса Гірник, який у 1978 році здійснив акт самоспалення на могилі Шевченка в Каневі як політичний маніфест проти радянського режиму.
Згадали і новітню історію — зокрема Героя Небесної Сотні Олександра Капіноса, чий шлях від громадського активізму та вшанування Шевченка в рідному селі привів до барикад Майдану.
Мистецьку частину програми відкрив голос Майдану — уривок із поеми «Кавказ» у виконанні Героя Небесної Сотні Сергія Нігояна з відеопроєкту «Наш Шевченко».
Під час події у відеозверненнях звучав Шевченко данською мовою у виконанні перекладачки Ксенії Фітісової-Фрост (Копенгаген), а також виступи представників українських громад у США — викладачки української мови в UCLA (Університет Каліфорнії в Лос-Анджелесі) Ірини Василькової, та волонтерської ініціативи «Український дім» у Казахстані — вірш «Думка» прочитав юний Віктор Селіванов.
