Історик прийшов до водойми, на якій, як відомо з історичних даних, знаходилося село Позняки, відоме з 1538 року. Воно належало Видубицькому монастирю.
«Село швидше за все отримало свою назву від річки Позняківки. Сьогодні це вже озеро, всередині щільної багатоповерхової забудови. Станом на 1765 рік село має 22 двори. Більша частина населення займається тим, що ловить рибу для трапезної монастиря. Село значно збільшується вкінці 18-го століття», – каже Оленич.
Дослідник зазначає, що донині попри активну багатоповерхову забудову частина приватної забудови залишилася непорушною і в оточенні висоток можна все ще побачити острівець гетьманського села.
А вже зовсім поруч – розташоване було село Осокорки, яке в переписах згадується як Осокірки. Перша згадка про цей населений пункт більш давня – вона датована 1070 роком.
«Всередині 18-го століття в ході суперечностей за цю територію між Троїцьким монастирем Києво-Печерської Лаври та Видубицьким монастирем в ході судових справ (1756 року), Видубицький монастир надає документи, датовані 11-тим століттям, де згадується серед інших населених пунктів село Осокірки», – говорить історик.
Судові суперечності між двома монастирями закінчилися у другій половині 18-го століття, коли село поділили на 2 частини: на село Осокорки і дєрєвню Осокорки.
На території новоствореного села була церква Івана Богослова, зведена раніше – у 17-му столітті, її знаходили ще на картах 20-го століття. Нині там уже новобудова, архітектуру якої змінюють втретє.
«На цьому місці зараз стоїть невеличкий храм Московського патріархату, який вирішив збудувати собі маленький храм з житловим комплексом – прямо в історичному центрі та на місці ймовірного кладовища (ним користувалися жителі села Осокорки)».
У судовій справі 1756 року зазначено, що Видубицький монастир вважав село Осокорки своєю давньою вотчиною.
«Він надає документи, де територія, жалована монастирю ще Всеволодом Ярославичем. В селі Осокорки – оскільки це село – там має бути церква, а в дєрєвні церкви немає. Так в селі стояла єдина церква Йоана Богослова, в дєрєвні – не було».
Нагадаємо, стародавню архітектурну пам’ятку Київської Русі Видубицький монастир змалював Тарас Шевченко.