Архів СБУ відкрив для суспільства ці та інші спогади у збірці «Бабин Яр. Спогади очевидців». В архіві збережено чимало документів з допитами свідків трагедії, датовані різними роками, починаючи з 1943 року.
Зокрема, можна прочитати спогади киянки Надії Горбачової, яка на момент розстрілів мешкала поблизу Бабиного Яру та стала вимушеним свідком тих страшних подій.
«Ми бачили, як в 15 метрах від Бабиного Яру німці примушували роздягатися привезених євреїв і наказували їм бігти. Їх розстрілювали з автоматів та кулеметів. Я особисто бачила, як до яру скидали немовлят. В яру були не лише розстріляні чи поранені, але і живі діти. Потім німці його закопали, але було помітно, як верхній шар ґрунту ворушився від рухів ще живих людей. Розстріли євреїв продовжувалися ще декілька днів», – зафіксовано у її свідченнях.
Ось як описує своє перебування в Сирецькому концтаборі в Києві, де фашисти утримували євреїв, інший учасник подій, Будник Давид Йосипович:
“Люди перебували під відкритим небом, в боксах гаражів і інших приміщеннях двору. Містилися ми там без їжі, води, в нелюдських умовах, і лише через п’ять днів фашисти видали по черпаку розведеного у воді борошна. При цьому ніякої посуду не було, і брали цю рідину хто на що – пілотки, кашкети, брудні банки і т. д. “
Далі Будник згадує, як охорона табору позбавлялася від трупів, спалюючи їх.
Розстріли проводилися німецькими есесівськими частинами спільно з жандармерією, згадує інша киянка, Марія Луценко. За її словами, спочатку людей роздягали до білизни, потім скидали в яр.
“Три дні я чула передсмертні крики з яру, багато падали на убитих, намагалися втекти, але їх добивали на місці”, – згадує жінка, вказуючи на те, що дітей кидали в яр живими, чи не стріляючи.
Документи доступні за посиланням bit.ly/3uka5f0