“Колись він дуже тішився, коли дізнався, що в них буде нова пожежна машина. Він був в ній, коли росіяни відкрили вогонь. Я бачила лобове скло – воно все в слідах від куль. Росіяни розуміли, що перед ними пожежники і просто їх розстрілювали. Двоє рятувальників, що були в машині отримали важкі поранення. Вони довго лікувались, зокрема і за кордоном. А Руслан навіть будучи смертельно пораненим, намагався їх підбадьорювати”, – розповідає журналістка Євгенія Подобна.
Росіяни не дозволили рятувальникам забрати тіло Руслана. Навіть коли Гостомель остаточно було деокуповано його не знайшли.
“Рідні проробили колосальну роботу, шукали скрізь: по лікарнях, моргах, опитували свідків. Один з нацгвардійців, який повернувся з російського полону начебто розповів, що росіяни змушували їх вантажити тіла своїх вбитих, і начебто він опізнав Руслана і згадував, що вантажив і його тіло у вантажівку, яка виїхала з Гостомеля у невідомому напрямку”, – ділиться жінка.
Брат Руслана Олег – теж рятувальник, хлопці з дитинства мріяли опанувати саме цю професію та допомагати людям, які потрапили в біду. Донька Руслана розповіла, що мріяла стати косметологом, але після загибелі батька вирішила стати військовим лікарем, бо “лікарі завжди потрібні”. І що вона готова йти на війну і рятувати людей, каже журналістка:
“Їй 15 років і вона така доросла, мудра і сильна, що від цього фізично боляче. І дуже соромно, що ми не змогли вберегти цих прекрасних дітей від усього, що вони пережили. Я дуже хочу вірити, що Руслана знайдуть і поховають з усіма почестями, як належить Герою. Що буде могила, куди його його рідні зможуть прийти. Дива трапляються. Руслан Кошовий навіть зараз продовжує рятувати людей – його іменем назвали моторний човен ДСНС, за допомогою якого колеги продовжуватимуть його справу”.