У 1999 році прем’єр-міністри України та Росії – Валерій Пустовойтенко та Володимир Путін підписали угоду, в додатках до якої вказані номери переданих ракет. Документ з архіву мають у розпорядженні Схеми – журналісти виявили щонайменше 10 збігів між тими ракетами, що прилетіли в Україну та зазначеними у ньому. Нині ідентифікують типи та траєкторію ракет у Науково-дослідному інституті судових експертиз у Києві – саме ця установа поділилася відомостями про відомості, отримані з уламків Х-55 під час повномасштабного вторгнення.
Серед них – ракета, збита у квітні 2023 року на Київщині, світлина з якою була опублікована виданням «Військовий кур’єр», ще одна – що прилетіла навесні цього року на город приватної садиби в столиці, також ракета, що в січні 2023 року впала в озеро в Київській області, ще Х-55, частина якої наприкінці 2022 року влучила в квартиру багатоповерхівки та вбила жінку, а також ракета, яка влучила в багатоповерховий дім на Київщині та поранила дитину. У червні 2023 бачили ракету з серійним номером з архівного документу на Хмельниччині – її вдалося збити ППО.
«У Генштабі ЗСУ раніше наголошували, що Росія «виснажує українську систему протиповітряної оборони ракетами Х-55, які не несуть вибухонебезпечної бойової частини». Ці ракети, стверджують у відомстві, попри те, що не оснащені вибуховою речовиною, є небезпечними «через свою кінетичну енергію і залишки палива, що вибухають», – кажуть Схеми та додають, що Х-55 є застарілими, проте продовжують шкодити.
Розповідати про передумови передачі зброї у перші роки незалежності Пустовойтенко журналістам відмовився, так само як і міністр закордонних справ Борис Тарасюк, перший віце-прем’єр-міністр в 1999 році Анатолій Кінах у відповідь послався на сьогодення, що «несе відповідальність за майбутнє країни», Сергій Тігіпко, тодішній віцепрем’єр з питань економіки не дав пояснення на лист про Х-55.
Олександр Кузьмук, тодішній міністр оборони України, а нині він – радник командувача Сил територіальної оборони ЗСУ, сказав так:
«Ракети Х-55 йшли разом з бомбардувальниками, більше вони ніяк використовуватися не могли, у складі Збройних сил вони вже не стояли. Потім діяв договір 1997 року, який, в тому числі, передбачав військово-технічне співробітництво. Тому на той час про ризики ніхто й не казав».
«Договір 97 року», про який згадує Кузьмук – це Договір про дружбу і співробітництво з Росією. У ньому зазначено, що «сторони, відповідно до положень Статуту ООН, поважають територіальну цілісність одна одної і підтверджують непорушність існуючих між ними кордонів», – згадують автори розслідування.
Та наводять слова керівника Головного управління з питань зовнішньополітичної діяльності Адміністрації президента України (1996–1999 рр.) Володимира Огризка:
«Росія порушила всі можливі і неможливі міжнародно-правові угоди, стороною яких вона була… – На нас тиснули з двох боків – Америки і Росії. І це була вимога американців, щоб ми передали цю зброю росіянам. Це була одна з умов, що ми стаємо членами міжнародного співтовариства. Бо погрожували економічними санкціями і багатьма іншими бідами. А тоді економічна ситуація була жахливою, – розповів Огризко».
Зазначається, що Леонід Кучма не погоджував передачу зброї до узгодження з Біллом Клінтоном. Щодо останнього – в архівах є стенограма розмови двох президентів:
Щодо участі Америки у передачі зброї Стівен Пайфер, який у 1998-2000 роках був надзвичайним і повноважним послом США в Україні, нині сказав так.
«Я пам’ятаю, що у 1999 році український уряд повідомив нас і зробив публічну заяву про те, що вони передадуть певну кількість цих бомбардувальників назад до Росії. Це було зроблено, відповідно до договору «Старт», і Україні не потрібно було отримувати згоду від Сполучених Штатів. З нашого боку, ми були прихильні до того, щоб бомбардувальники були знищені або розібрані на частини. Однак те, що зробили українці, відповідало умовам договору. Я можу зрозуміти, що українці, можливо, бачили економічну вигоду в такому передаванні. Проте я не чув про жодну угоду з президентом Клінтоном щодо цього… Знаєте, ми ж – незалежна держава, ми ж говоримо про демократію, про незалежність. Спробуйте ви в якійсь країні сказати, приїхати: «Ану віддай». Ну як на вас подивляться?», – заявив Стівен Пайфер.
Що ж до передачі бомбардувальників, які передавались у комплекті з ракетами, Стівен Пайфер говорить так:
«Ми хотіли бачити, щоб Україна дотримувалася зобов’язань, а саме – знищити усі стратегічні наступальні сили зі своєї території до кінця 2001 року. До того часу в Україні не мало залишитися жодних бомбардувальників типу Ту-95 та Ту-160».
Нагадаємо, начальник Київської міської військової адміністрації Сергій Попко попросив жителів столиці не радіти липневій статистиці щодо запуску ракет по Києву.