«Маю честь бути його дружиною! Мушу тримати марку!», – повідомила жінка льотчика.
Та додала: Ростислав постійно наголошує, що нальоти на штурмовику Су-25 –це не те, чим би йому хотілося пишатися. І його можна зрозуміти, адже кожен українець хотів би бути гордим за досягнення у мирних справах. Однак нині кожен виліт – це нагода рятувати життя іншим:
«Знову і знову, сідаючи в літак, він згадує своїх полеглих побратимів і постійно повторює, що ми не маємо права на помилку, адже там, на передку, нас чекають наші хлопці та дівчата, які тримають лінію оборони до останнього подиху і вони теж хочуть жити, вони також втомилися від цієї війни, але вони стоять і ми мусимо, бо за нашими спинами наші сім’ї, вся Україна і український народ. Кожного разу пробирає до щему ця його відданість і гідність», – каже дружина військового.
Ростислав Лазаренко одним із перших був нагороджений Хрестом бойових заслуг, є лицарем ордена Богдана Хмельницького трьох ступенів, кавалером ордена «За мужність» ІІІ ступеня.
![](https://bigkyiv.com.ua/wp-content/uploads/2023/05/rostyslav-lazarenko.jpg)
«Кожного разу відчуваєш страх, кожного разу перед зльотом ти думаєш, чи провернешся цього разу, чи, можливо, це останній політ…», – розповідає Ростислав.
Та додає, що є бойові вильоти, які не хочеться згадувати, бо під час них втратили життя українські військові, його колеги:
«Ніколи не забуду, як Даня Мурашко (Данило героічно загинув 27 січня 2023-го під час бойового вильоту) встиг прокричати: «Я відвернув», а вже за мить я побачив в дзеркало влучання ракети, ми летіли парою… І це лише один із трьохсот бойових вильотів… Чи коли по мені відкривали вогонь із буквально всього, коли нищив колони, і тільки після повернення розумів, що мій Су-25 побитий настільки, що ремонту не підлягає…»
Перед кожним новим бойовим вильотом підполковник Ростислав Лазаренко згадує його найвищу мету – допомога тим, хто на передовій:
«Якщо ми знищимо хоч одного окупанта, то він вже не зможе вбивати наших хлопців та дівчат. А якщо ми забираємо десятками, а інколи і сотнями за один виліт, то скільки ми своїх рятуємо? А на передовій нашим набагато важче… Ми прилетіли, відпрацювали і повернулись у відносну безпеку, а вони — під вічними обстрілами. Тому знову зібрався, взяв ЗШ і швидко в літак, бо там на тебе вже зачекалися…»
Нагадаємо, «ВК» розповідав про життя і подвиг льотчика Радіонова у небі над Васильковом, який врятував усю бригаду майбутніх «Привидів Києва».