«Маю честь бути його дружиною! Мушу тримати марку!», – повідомила жінка льотчика.
Та додала: Ростислав постійно наголошує, що нальоти на штурмовику Су-25 –це не те, чим би йому хотілося пишатися. І його можна зрозуміти, адже кожен українець хотів би бути гордим за досягнення у мирних справах. Однак нині кожен виліт – це нагода рятувати життя іншим:
«Знову і знову, сідаючи в літак, він згадує своїх полеглих побратимів і постійно повторює, що ми не маємо права на помилку, адже там, на передку, нас чекають наші хлопці та дівчата, які тримають лінію оборони до останнього подиху і вони теж хочуть жити, вони також втомилися від цієї війни, але вони стоять і ми мусимо, бо за нашими спинами наші сім’ї, вся Україна і український народ. Кожного разу пробирає до щему ця його відданість і гідність», – каже дружина військового.
Ростислав Лазаренко одним із перших був нагороджений Хрестом бойових заслуг, є лицарем ордена Богдана Хмельницького трьох ступенів, кавалером ордена «За мужність» ІІІ ступеня.
«Кожного разу відчуваєш страх, кожного разу перед зльотом ти думаєш, чи провернешся цього разу, чи, можливо, це останній політ…», – розповідає Ростислав.
Та додає, що є бойові вильоти, які не хочеться згадувати, бо під час них втратили життя українські військові, його колеги:
«Ніколи не забуду, як Даня Мурашко (Данило героічно загинув 27 січня 2023-го під час бойового вильоту) встиг прокричати: «Я відвернув», а вже за мить я побачив в дзеркало влучання ракети, ми летіли парою… І це лише один із трьохсот бойових вильотів… Чи коли по мені відкривали вогонь із буквально всього, коли нищив колони, і тільки після повернення розумів, що мій Су-25 побитий настільки, що ремонту не підлягає…»
Перед кожним новим бойовим вильотом підполковник Ростислав Лазаренко згадує його найвищу мету – допомога тим, хто на передовій:
«Якщо ми знищимо хоч одного окупанта, то він вже не зможе вбивати наших хлопців та дівчат. А якщо ми забираємо десятками, а інколи і сотнями за один виліт, то скільки ми своїх рятуємо? А на передовій нашим набагато важче… Ми прилетіли, відпрацювали і повернулись у відносну безпеку, а вони — під вічними обстрілами. Тому знову зібрався, взяв ЗШ і швидко в літак, бо там на тебе вже зачекалися…»
Нагадаємо, «ВК» розповідав про життя і подвиг льотчика Радіонова у небі над Васильковом, який врятував усю бригаду майбутніх «Привидів Києва».