"За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові постановляю: присвоїти звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка" Керничному Геннадію Руслановичу – сержанту (посмертно)", – йдеться в указі №5/2025 на сайті президента.
Геннадій Керничний народився 29 січня 1997 року в місті Бар, Вінницька область.
У 2013 році закінчив Буковинський військово-спортивний ліцей з відзнакою. Здобув професію бджоляра.
Добровольцем приєднався до лав ЗСУ наприкінці 2014-го року. Пройшов бої в Дебальцевому, Мар`янці, Зайцевому, Щасті.
Під час служби Геннадій отримав дві контузії, а у 2018 році втратив частину нижньої кінцівки (відрив ступні), після чого лікувався протягом дев'яти місяців.
Пройшов реабілітацію, став на протез. У 2019 році на протезі продовжив служити, паралельно вступивши на навчання у Кам'нець-Подільський аграрний університет, факультет агрономія.
У 2021 році пройшов спецкурс, здобувши посаду старшого інструктора групи інструкторів центру ССО військової частини А1788 у місті Хмельницькому, сержант.
З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну він активно захищав Київщину, брав участь в обороні Макарова, Лютежа, Козаровичів, штурмі і зачистці Мощуна, Ірпеня, Бучі, Гостомеля.
Це він першим розповів нам і всьому світові про хлопчину Влада з Бучі, що приходив до могили мами, серце якої не витримало жахів окупації.
Найбільше мене зачепила та вразила історія хлопчика 5-6 років у Бучі. Як зараз пам’ятаю, його звали Владик. Ми зачистили частину міста, згодом приїхали до центральної будівлі, там зібралося багато народу. До мене підійшла дитина, взяла за руку: “Ходімо, хочу щось показати”. Я думав він зараз покаже якісь міни, снаряди. Привів на свій двір біля будинку, хлопчик подився на мене і пальчиком показав на одну з могил, зазначивши, що там його мама. Це дуже вразило тоді. Такі історії породжують лють проти жорсткого ворога”, - розповідав тоді Геннадій.
Після Київщини він воював на Харківщині, Донеччині. У місті Бахмут воював упродовж 10 місяців. Зрештою дістався до Курщини. В ході виконання завдань особисто організовував розвідувальні операції та здійснював проведення розвідки вихідних районів, маршрутів руху військ.
Весь свій свідомий вік "Вікінг" провів на фронті або госпіталях. П'ять років Він продовжував служити на протезі в ССО. В перші хвилини наступу з побратимами, теж на протезах, нейтралізовували групи ворога по Київщині, далі Харківщина, Луганщина, Донеччина, Запоріжжя, знову Харківщина", – згадує про Геннадія волонтерка Оксана Корчинська.
За своє життя Герой зробив усе, що можливо й неможливо в боротьбі проти ворога, про що свідчать численні нагороди, які Геннадій отримав за роки війни. Серед відзнак: ордени "За мужність" ІІ та ІІІ ступеня, медалі "За військову службу Україні", "За пролиту кров в боях за Україну", "За взірцевість" ІІ-ІІІ ступеня, "Іду на ВИ" І ступеня, "За воїнську доблесть", "Воля і мужність", "За оборону рідної держави", "Учасник АТО", "Учасник ООС", "За оборону Мар'янки", відзнака командуючого ОТУ "Південь, нагородна зброя Glock 17, Орден Покрови Козацтва.
Геннадій брав участь у міжнародних і спортивних змаганнях ветеранів Збройних сил України та армій дружніх країн, інвалідів, пройшов у Збірну України та відмовився від участі на користь служби. Майстер спорту з пауерліфтингу та з бойового самбо.
У 2020 році виборов 1 місце у змаганнях "Ігри Героїв" м. Харків. У 2023 році - 1 місце "Ігри Нескорених" у м. Львів.
Загинув воїн 23 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на Курщині.
Геннадію було лише 27 років…
Читайте також: У Києві тимчасово не прийматимуть заяви на перейменування вулиць іменем загиблих Героїв
Нагадаємо, сквер у Подільському районі назвали на честь героя-розвідника з позивним “Степ”.