Хворобливу і тендітну Лесю Українку Іван Франко назвав «єдиним мужчиною в нашому письменстві». Хоч сама Леся не вважала себе гідною і нігтя Франка. Її, як і Олену Пчілку, мали за надзвичайно сильну жінку. Сильну морально. І думка така була зовсім небезпідставною.
Варто додати, що існує астероїд, названий на честь поетеси. Його повна назва – 2616 Леся (2616 Lesya). Це астероїд головного поясу, відкритий 28 серпня 1970 року.
Леся і Київ
Відносини Лесі з Києвом були досить складними. Дівчині поставили страшний діагноз «туберкульоз кісток». Першу операцію зробили в університетській клініці на бульварі Шевченка, 17. Тоді Київ став для неї місцем вимушеного ув’язнення на час післяопераційного відновлення.
Коли стан Лесі стає кращим, змінюється і її ставлення до міста. Тепер вона цінить принади київського життя: походи у театри, на виставки, широкі можливості спілкування. Будинок №18 по вулиці Тарасівській залишається у листах та спогадах: «Шкода, що ти не приїдеш… до мене! Ми б разом послухали еолову арфу перед університетом… і я б знову подумала, що мені вісімнадцять літ, що ми живемо на Тарасівській, де у мене на столику проліски стоять, у хаті рожеве світло, а в серці провесна…».
Згодом Леся навчається протистояти поганим новинам від лікарів. І допомагає їй у цьому все місто. «Як прийдеться дуже погано, то… йди куди на Дніпро, на Байкові гори, куди хочеш, тільки на простір… Нема гіршого товариства для смутно настроєних людей, як чотири стіни, а в Києві нема ліпшого товариства, як Дніпро, сади, гори і гарні перспективи улиць», — пише вона сестрі.
Леся була однією з організаторок літературного гуртка молоді «Плеяда». Тут обговорювали розвиток української літератури, популяризували світову та прислухалися до майстрів старшого покоління — Старицького, Франка, Коцюбинського. Зазвичай плеядівці збиралися у на Рейтарській, 19 у Лисенків.