Марія Євгенівна народилася 8 квітня 1941 р. с. Витилівка Кіцманського р-ну Чернівецької обл.) – співачка (контральто). Згодом її родина переїхала в Чернівці, де Марія навчалась у вокальній студії при Чернівецькому музично-драматичному театрі ім. О. Кобилянської, з вересня того ж року працювала акторкою. У вересні 1961 р. невеличка (163 см) сіроока Марія на прохідній театру задивилася на високого (187 см) парубка, його ясно-зелені очі – і закохалася. То був Іван Миколайчук. Зустрілися Іва та Миця, а потім Іван з Марічкою – і сердечна стріла пронизала їх, пише краєзнавиця Ганна Черкаська.
Народився Іван Васильович Миколайчук 15 червня 1941 року, в селі Чортория Чернівецької області в родині Василя Миколайчука, залізничника-обхідника. Іван був четвертою дитиною із 10 у сім’ї. Своє майбутнє визначив ще в ранній юності, вступив до музичного училища Чернівців на спеціальність «Хормейстер художньої самодіяльності». Під час навчання в училищі актор опанував гру на багатьох інструментах, але в подальшому вирішив дещо змінити рід діяльності. Він вступив до театру-студії, яка працювала при українському драматичному театрі імені Ольги Кобилянської в Чернівцях. Потому юнак потрапив на роботу до Чернівецького драматичного, де запізнався із старшою на два місяці сіроокою Марією Карп’юк. Вони знайшли стільки спільного: обоє працюють у театрі, живуть на одній вулиці (вона жила з родиною, трьома сестрами; він – винаймав кімнату).
І стали вони Іва та Марія, але не надовго… Під час першого приїзду Марії до батьків Івана дівчина побачила котеня, нахилилася до хвостатого, залебеділа: «Мицю, миценьку!» «Тепер я буду знати, як тебе звати – Миценько!» – сказав Іван. Так він називав кохану у листах.
Того ж року Марія переїхала до Києва, співала в Українському народному хорі імені Г. Верьовки. Іва навчався в театральному теж у Києві. Літо 1962-го різко змінило їхні плани. Іва мав перерву між зйомками в «Тінях забути предків», поїхав у село до батьків. Зателефонував звідти і каже: «Приїжджай, будеш заміж виходити». Марія відповіла, що вже оформлені всі документи для поїздки в Югославію на гастролі. Іван поставив питання руба: «Вибирай: або Югославія, або заміж»! Довелося вмовляти керівника хору, мчати за квитками. А їх немає! От і їхала на весілля у загальному вагоні, спала на третій полиці.
Іва зустрів Марію, повіз до матері молодої, яка затялася: «Не дозволю»! Іван сіпнув кохану, вони разом впали навколішки. Іван попросив: «Прошу дозволити взяти за жінку вашу доньку!», мама посміхнулася та благословила: «Нехай вам стелиться щаслива дорога».
Побратися вирішили швидко. На церемонію наречена одягла яскраво-салатову сукню з капрону, замість фати прикріпила до зачіски білу квітку.
29 серпня 1962 р. вони побралися, дід-ворожбит сказав, що житиме Іван 25 років. Медовий місяць Іва та Миць провели у розстрочку: спочатку на зйомках фільму «Тіні забутих предків» (після чого їх стали величати Іван і Марічка); потім жили у коридорі її гуртожитку (пасаж).
Коли одночасно знімали «Тіні забутих предків» і «Сон» Іван захворів, тоді Івченко сказав: «Через цього хлопця стоїть дві знімальні групи, вся кіностудія?» Він виклопотав однокімнатну квартиру для Миколайчука в центральній частині столиці. У тісноті, а тут жило три родини (Брондукови, Гаврилюки, Миколайчуки), частенько жили Льоша Кондратенко, Осика, Володя Івасюк. Прикрасою квартири були шпалери з автографами. Довго очікували трикімнатну квартиру на Лівому березі. Миколайчук кілька разів за 10 років віддавав свою чергу на отримання житла друзям. Акторові Аліму Федоринському віддав чергу на автомобіль, але потім колега підвозив подружжя при необхідності.
Вони прожили разом 25 років. Як розповідала Марічка, 29 липня важкохворий Іван (рак шлунку) сказав дружині: «Нам сьогодні – 25. Любив, люблю, тільки заміж не виходь!» 3 серпня 1987 року (після триденної коми) Івана Миколайчука не стало. Його поховали на Байковому кладовищі в Києві.
Марія Євгенівна називала себе дружиною, а не вдовою; мешкала у тій самій квартирі на колишній вулиці Серафимовича, нині – Івана Миколайчука. Не стало її 1 лютого 2023 року.