Про що говорять і думають митці в умовах війни – погляд художниці

Автор: Оксана Тупальська
11:42 06.11

Про що говорять і думають українські митці під час повномасштабної війни з’ясовувала у подкасті “Hi, it’s me, Stein” художниця та кураторка Ольга Штейн.

Про що говорять і думають митці в умовах війни – погляд художниці

Кураторка та співзасновниця галереї “Асортиментна кімната” Альона Каравай у записі згадує перші дні після 24 лютого і теми, які тоді хвилювали митців та необхідність проведення резиденцій. 

“Художники і художниці хотіли волонтеерити, але і продовжувати мистецьку роботу. Це стало досить швидко очевидно. Вирішили робити резиденцію, де говоритимемо про те, як будемо продовжувати практику і як вона може виглядати в таких умовах. Це була “Робоча кімната”. Говорили про дегуманізацію, чи це окей, що подобається дивитися на мертві тіла, як їх взагалі зображати, такому не вчили на заняттях з живопису, як не романтизувати життя під кулями. Моя теза була у тому, що як мені, як кураторці і культурній менеджерці, не грати в цю шизофренію різних повідомлень назовні і всередині. І досі мій намір у тому, щоб уніфікувати моє мовлення” – каже Альона Каравай.

Художник Ярослав Футимський ділиться тим, про що останнім часом говорить з колегами. 

“Найцікавіші розмови з колегами ті, що поза цією нестерпною реальністю, в якій кожен зараз живе. Спостереження за речима, які просто розгубилися серед цих густих днів. Цікаво послухати про те, як швидко розпустилось листя. Можу перелічити весь ескапістський набір. Про можливість подбати про себе, про те, як хто зараз почувається. Цікаво слухати, як люди говорять про майбутнє посеред тотальної відсутності цього майбутнього. Цікаво слухати про подорожі подруг за кордон, про те, що світ поза Україною існує. Світ, який далекий, навіть ментально, від нашої реальності”, – каже Ярослав Футимський. 

Художник Петро Ряска розповів про резиденції, спадкоємність досвідів в закарпатському мистецтві та відповідальність художника в часи війни.

“Повномасштабне вторгнення повністю змінило все. Для мене досі актуальне питання про цінність художника і його роль під час війни. Великі економічні структури і бізнес, компанії, які потужно впливають на економіку, потрібні державі. Коли ж питання піднімається стосовно культури, будь яка організація, приватна чи державна, не є комерційною”, – каже Петро Ряска.

Також ведуча і гості говорили про посмертні виставки та заповіт художника, форми резиденцій та просторів для мистецької роботи під час кризи, візуальну поезію та глядачів сучасного мистецтва, про те, хто має право на згадку, а хто – на забуття. Із записами можна ознайомитись за посиланням. 

Подкаст створено у співпраці з проєктом “What’s next?” що досліджує різні формати резиденцій, а також локальної та міжнародної взаємодії. Реалізовується у партнерстві організацій з п’яти країн: Fundația Gabriela Tudor (Румунія), MitOst e.V.(Німеччина), Musiktheatertage Wien (Австрія) , proto produkciia (Україна), Wrocławski Instytut Kultury (Польща) та zusa (Німеччина) . За підтримки Європейськоог Союзу.

Великий Київ у Google News

підписатися