Як ідеться, цю п’ятикрокову модель похвали можна вибудувати вчителям у класах шкіл, щоб розбурхати зацікавлення дітей у навчанні. Але також, взяти звідси корисне можна і тим, хто виховує дітей вдома.
Отже:
- Починаємо з позитиву. Не слід вживати надто сильних слів на кшталт «чудово» чи «молодець». Можна: «красивий малюнок», «добре виконана робота», «уважний/уважна».
- Даємо таку собі «фотографію» ситуації. Обов’язково детально, лише фактами: «Твір написаний без жодних помилок», «Гармонійно підібрані кольори на малюнку», «Акуратно складені книжки». Або ж: «Я бачу, як ти наполегливо працюєш, почула/почув, що ти допоміг/допомогла комусь». Тут акцентуємо на тому, як добре, що учень постарався, допоміг.
- Уточнюємо, скільки зусиль було докладено, скільки часу витрачено.
- Плануємо з учнем подальший прогрес. Що треба зробити, щоб успіх став довготривалим? «Продовжуй так само», «Довчи таблицю множення до останньої цифри».
- Завершуємо позитивом. Наприклад: «Я впевнена, що тобі вдасться, адже ти вже навчився/навчилася це робити», «Ти так вдало поєднуєш кольори».
Відповідно до досліджень, кожен учень має свій вид мотивації. 99% успіху в навчанні залежить від взаємин між учителем і учнем. І в першу чергу ці стосунки ґрунтуються на тому, що як вчителі, цікавляться життям і особистістю учнів, спонукають їх говорити про свої досягнення.
Мотивація може зникати, коли діти чують критику, тож варто коректно її надавати. Зокрема, варто не порівнювате того, кого критикуєте, з іншими, подавати критику обмежено — розглядати одну або максимум дві проблеми та уникати саркастичних висловлювань.
До слова, волонтери за два дні відремонтували дах у будинку подружжя з Ірпеня.