Отримав поранення на Луганщині 25 січня 2023 року під час ворожого артилерійського обстрілу.
«Осколок зайшов через верхню частину сідниці правої ноги і частково перебив сідничний нерв, отримав контузію. У вухах дзвеніло, поряд горів бензиновий генератор, від якого валив дим. Обстріл ще тривав, але з невеликими перервами, тож я встиг по рації передати, що мене поранило і відповз від мого бліндажа та кричав про допомогу. Хлопці затягнули мене в сусідній окоп, як змогли затампонували рану бинтом і перемотали», – згадує той час Олексій.
Поруч з ним тоді ж загинули троє побратимів.
Олексій – офіцер, серед його обов’язків на фронті було слідкувати, аби підпорядковані йому люди були забезпечені зброєю, зв’язком, їжею, медикаментами та тримати у голові карту розташування людей на позиції. В останній місяць служби перед пораненням здійснював командування на Сватівсько-Кремінному напрямку, коли під його керування додали людей з іншої роти, командир якої, загинув.
Поранений військовий перебував у лікарнях в Дніпрі та Києві, там зробили перші операційні втручання – повиймали осколки та поставили необхідні засоби. А потім – за сприяння волонтерів перевезли до Нідерландів. Бо там є більше шансів зберегти ногу аби знову ходити.
«Палата та умови мені сподобались. У лікарні працює медпрацівниця з Вінниці, яка живе тут близько 20-ти років, вона у перші дні заходила до мене. На сніданок дають йогурт, хліб та чай. В обід — теж саме. А ось вечеря, схожа на те, чим харчуються українці — тушковані овочі, м’ясо та каша», – розповів Олексій.
Та додав, що якщо порівнювати саме харчування з українськими шпиталями, то вдома воно було набагато краще.
«До того ж центральні госпіталі Дніпра та Києва відвідує велика кількість волонтерів, вони забезпечують будь-які потреби військові, навіть специфічні».
Так як більшість українських військових курці – в лікарні для них запропонували рішення – електронні сигарети. Їх потрібно заправляти – то кажуть, що наповнювачів бракує.
Однак найважливіше – це змогти після реабілітації ставати на ноги все ще є мрією військового. Лікарі кажуть, що внаслідок ушкодження сідничного нерву не подається сигнал до стопи – вона постійно опухає. Тому зараз до неї безперервно подають електричний розряд, шукають причини та можливості уникнення проблеми.
Поки на одній нозі та з ходунками ходить до вбиральні і назад на ліжко. Всередині ноги має металевий протез, який вмонтували лікарі ще коли перебував на території України, його термін безстроковий, тому сподівається впоратись з випробуванням.
Жінка Олексія з двома дітьми 15 та 9 років ще у лютому 2022 евакуювалася до родичів в Австралію. В лікарні в Україні його відвідували брат з сестрою та батьки.
«Зарплатня приходила вчасно, поки був на передовій і майже всі кошти я направляв родині в Австралію. Починаючи з лютого, коли я лежав вже поранений у госпіталі, додаткова грошова винагорода у розмірі 100 тисяч гривень (близько 2,2 тисячі євро) перестала надходити. Але я не хочу, у моїй ситуації “вмикати” свої здібності юриста і вимагати від держави додаткової компенсації чи ще чогось. Хай буде як буде. Прагну відновитися і стати на ноги», – каже військовий.
Нагадаємо, на базі одного з медичних закладів столиці, у якому працюють із пораненими захисниками, створюють реабілітаційний центр для поранених військових.