Реалії першого року повномасштабної війни відрізняються від реалій на четвертий рік, говорять соціологи.
Як розповів гендиректор Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) Володимир Паніотто “РБК-Україні”, але в українців залишається ядро стійкості, готовність терпіти війну стільки, скільки потрібно, і незгода йти на територіальні компроміси.
“Попри всі жахи трьох років, українці зберігають і оптимізм, і почуття емоційної належності до України, української нації та її долі.
Тому хоча деякі показники і знизилися, але з точки зору всенародного опору ситуація лишається такою жяк і в перший рік широкомасштабної війни”, — говорить соціолог.
У січні 2025 року 65% українців заявили, що готові терпіти стільки, скільки буде потрібно (у 2023 таких було 80%). У березні 2025 року цей показник становив 54%, а ще 27% були готові терпіти максимум рік. Решта — не змогли дати чіткої відповіді. Тобто відсоток готових до дуже тривалого спротиву вдвічі більший, ніж неготових.
Соціолог говорить, що це свідчить про поступове виснаження ресурсів терпіння, але не про капітуляційні настрої.
Також, 66% учасників березневого дослідження КМІС вважають, що метою росії у війні проти України є “здійснити фізичний геноцид українців” та “захопити всю або більшість територій України, знищити державність і українську націю”.
“Тобто українці розглядають цю війну як екзистенційну, нам просто нема куди діватися. Тому, попри втому, більшість українців зберігають готовність до тривалого опору – і саме ця стійкість залишається джерелом надії”, — підсумовує Паніотто.
До слова, “Ми боронимо могили наших предків, які захистили ці землі” – вийшов фільм про Азов.